Володимир Степаненко, член ради Дніпропетровської обласної спілки громадських об’єднань Асоціація «ХІД».
“xid xid” office@xid.ua ; rada@xid.ua ; stepanenko-47@ukr.net http://grom-kozak.16mb.com
0501654047; 0970956561

Нині діючі місцеві ради обрані від партій, які фактично припинили своє існування, (і відповідальність); а депутати або стали безпартійними, або навіть опинилися в нових партіях; партійні фракції в радах розсипалися! І при цьому прийнятий закон про місцеві (!!) вибори за партійними списками… Де глузд?
Динаміка нищення самоврядування на прикладі Павлоградської міської ради (населення 110000 жителів):
1987р. – 360 депутатів; 1990р. – 180 деп; 2002р. – 51 деп; 2011р(чинна рада) – 46 деп; за виборчим з-ном 2015 – 34 деп.(всі за списками олігарх.партій). Представництво скорочено більше ніж в 10 разів! Голосування «Проти всіх» – відсутнє; Партії – фальшиві, без історії; Війна… Які вибори?!

Саме відсутність цивілізованих можливостей впливу на якість влади породжує «майдани». І ця влада здійснює це ще більш інтенсивно, ніж їх «папірєднікі».
«Новий» закон про місцеві вибори забезпечує необмежені преференції олігархічним партіям, які сповідують тотожну ідеологію грабунку наших багатств. Ці партії на виборах будуть змагатися між собою лише за ієрархічну позицію в держструктурі, що надає ширші можливості грабунку.
За будь-якої комбінації партійного представництва в радах нічого не зміниться – міра пограбування для нас буде по-максимуму, змінять-ся лише квоти розподілу награбованого між партійними кланами.

Мета формалізації Територіальних Громад – створити структуроване, комунікативне, динамічне суспільство мислячих, творчих і відповідальних людей.

8.07.2014р ПРО СТАТУС ГРОМАДСЬКОГО ДЕПУТАТА
ПІСЛЯ РЕВОЛЮЦІЇ
В своїх публікаціях на тему узурпації влади старою «комуністичною» номенклатурою (вкупі з брутальним криміналом) я стверджую, що узурпація здійснювалася шляхом послідовного витіснення представників пересічних громадян з місцевих рад через скорочення квот їх представництва в радах приблизно в 10 разів
Скорочення чисельності депутатів і ліквідація опозиції унеможливили контроль дій влади не тільки зсередини, а і ззовні.
Мої пропозиції щодо встановлення народовладдя шляхом відновлення на підставі статті 22 Конституції квоти представництва громадян в місцевих радах на рівні, що був встановлений виборчим законом 1987 або 1990 р наштовхнулися на критику з боку частини патріотів. Тому вважаю за необхідне дати додаткові аргументи на захист своєї позиції.
По- перше. Я скрізь підкреслюю, що Громадський депутат має проживати в своєму окрузі не менше 3-х років до обрання. Це забезпечує:
– близькість проблем округу через особисті їх переживання разом зі своїми виборцями і оперативність їх вирішення;
– повсюдність контролю за ефективністю роботи виконавчої влади по збереженню і примноженню громадської власності;
– повсюдність контролю за станом справ в територіальній громаді (злочинцям ускладнюються обставини щодо порушення громадського порядку, наркоторгівлі, антисанітарії та інших порушеннь;
– унеможливлюється безконтрольне розпорядження землями, майном та бюджетом громади, бо на кожному клаптику території є громадський депутат, а всі його виборці – зацікавлені його інформатори);
– доступність депутата і постійний діалог з виборцями забезпечує прозорість дій місцевих органів самоврядування і довіру до них.
По-друге. Малий розмір округу необтяжливий щодо виконання депутатських повноважень на громадських засадах. (!!!)
По-третє. Достатня чисельність депутатів для утворення осередків самоврядування в мікрорайонах.
По-четверте. Депутат виконує аферентні функції – тобто посилає потрібні сигнали в центр підготовки проектів фахових рішень, які потім обговорюються і затверджуються Радою цих же депутатів і виконання яких потім цими ж депутатами контролюється.
По-п’яте і головне. Ми отримуємо структуроване комунікативне, динамічне суспільство мислячих, творчих і відповідальних людей.
Таким чином, Рада громадських депутатів винаймає фахівців до виконавчого органу, якому на підставі вивчення і узагальнення проблем розвитку громади замовляє проект бюджету, проекти інших рішень, приймає їх на своїх пленарних засіданнях і контролює їх виконання.
Така система несе смерть корупції, мор злочинності і забиває осиковий кілок диктатурі.
Схожа система була випробувана депутатами міської ради першого демократичного скликання (1990-94рр) осередку самоврядування мікрорайону «40 років Жовтня» і продемонструвала високу ефективність навіть при обмежених можливостях депутатів-опозиціонерів того часу.

23.07.2014р. ДОДАТКОВО ПРО СТАТУС ГРОМАДСЬКОГО ДЕПУТАТА

Скупий платить двічі (Народна мудрість)

Коли я почав вести широку пропаганду з відновлення представництва громадян територіальної громади депутатами місцевих рад за квотами виборів місцевих рад відповідно до закону 1987року (один депутат приблизно від 350 жителів http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4830-09) до критики «своїми» (які вже мають намір отримати посади «контролерів» в діючій олігархічній системі) долучилося більш різке засудження моїх пропозицій представниками олігархічних сил. На щастя, дискусія була публічною і мої аргументи захисту своїх переконань знайшли значний відгук аудиторії. В моїй голові «дискусія» продовжувалася і після закінчення засідання і віднайшлося ще немало додаткових аргументів захисту, які я й викладаю. (Аргументи критиків на темному фоні)
1).360 депутатів (мова йшла про 110-тисячне місто Павлоград) – це неефективна радянська система, що себе давно дискредитувала. Навіть сучасні 46 – і то багато.
В радянські часи ця система була задумана для показного «народовладдя», тому що формувалася за вказівками компартії із пристосуванців, і вибори були «без вибору». Всі питання в таких «радах» розглядалися формально і приймалися «єдіногласно». Думали одне, говорили «що треба партії», а робили «своє». Прогресивна форма Рад місцевими партфункціонерами була штучно нейтралізована їх наповненням слухняними маріонетками, а не представниками народу.
Від радянських часів мною пропонується використати лише форму (як значне демократичне досягнення), яке захищене статтею 22 нині чинної Конституції, і тому є законна підстава цю форму повернути до чину.
Для наповнення цеї форми реальним ефективним народовладдям вводиться вимога щодо проживання депутата в своєму окрузі, а щоби новітня номенклатура не могла прописати своїх ставлеників по округах напередодні виборів – вводиться додаткова вимога постійного проживання кандидата в депутати 3-5 років до виборів.
2) 360 депутатів «розірвуть на клапті благеньке одіяло місцевого бюджету» бо кожен тягтиме у свій округ.
Це буде неможливо з кількох причин.
По-перше. Існує Генеральний план розвитку міста, який має силу закону і не допускає свавільного розпорядження землями міста. Цей план формується на замовлення всіх депутатів і приймається всіма депутатами. До речі – Генеральні плани вже давно існують практично у всіх містах і інших адміністративних одиницях держави. Порядок внесення змін до генплану обумовлюється в Статуті територіальної громади (ТГ) і вводится в дію лише на наступний бюджетний рік.
По-друге. Бюджет формується фахівцями виконавчого комітету на замовлення всіх депутатів міської ради і в строгій відповідності з Генеральним планом розвитку адміністративної території (міста, села, селища і т.д.), затверджується на сесії усіма депутатами, і передається до виконання виконкому.
По-третє. Депутат не має безпосереднього доступу до бюджету.
3). 360 депутатів – на них треба багато витрат – витрати на компенсацію зарплати за дні участі в сесіях міськради, на публікацію і розсилку матеріалів до сесій і засідань комісій тощо.
Ці витрати будуть, але вони незначні, порівняно з вигодами громади від ефективної роботи депутатів. У відповідності з Статутом ТГ, депутат наділяється аферентними функціями, – тобто це збір інформації, її узагальнення і передача виконавчим органам для формування проектів бюджету, проектів рішень міської ради, для здійснення функціональних обов’язків виконавчих служб, а також функцій контролю дотримання законів держави та Статуту ТГ на своїй адміністративній території та у зовнішніх відносинах.
Чим більше депутатів у місцевій раді, тим менший депутатський округ, тим легша і тому повніша і успішніша робота депутата, який виконує свої функції на громадських засадах. http://lelekasicheslav.blogspot.com/2014/07/blog-post_8.html
В радянські часи для партійних керівників інформація з газет не годилася, тому для збору реальної (правдивої) інформації при місцевих відділеннях КДБ утримувалися на платній основі (60 руб/міс) позаштатні інформатори (ціла мережа сексотів), були виділені по місту явочні квартири, де відбувалися зустрічі інформаторів з своїми кураторами. Скільки інформаторів було в УССР, не уявляю, а про ГДР читав, що це було доведено до абсурду. (Колишній полковник МДБ ГДР Готхольд Шрамм каїться: “Зараз я розумію, що нам не потрібна була така величезна агентурна мережа. Ми дуже боялися можливих наслідків. Нам треба було більше довіряти людям”) http://archeos.org.ua/?p=4061
«2 января 2001 года на немецком сайте в Интернет был размещен в свободном доступе список 100 тыс. агентов “Штази”». (При 16 мільйонах населення ГДР – це 1 сексот на 160 жителів, включаючи немовлят. (В.С.)) http://www.agentura.ru/dossier/german/stasi/
Всем известно, что Андропов «возродил» сокращенный до минимума Хрущевым КГБ. Увеличил в пять раз численность, восстановил и донельзя расширил агентуру, районные и городские отделения КГБ, первые отделы на предприятиях и в институтах. … Около миллиона «доверенных лиц» КГБ не столько даже были стукачами, сколько оставались на коротком поводке у оперативников Пятого (политического) или Третьего главного управления (внутренний надзор за промышленностью, сельским хозяйством)… (Один сексот на 200 жителів! (В.С.)) http://ehorussia.com/new/node/9455

Протиставлена народові влада ніколи не жаліла бюджетних (наших) грошей на контроль настроїв народу, щоб вчасно запобігати можливим подіям, які несуть загрозу втрати доступу можновладців до «корита». А щоб запобігти встановленню контролю за СВОЄЮ НАРОДНОЮ ВЛАСНІСТЮ нам пропонують економити на канцтоварах, щоб потім відібрати все (і зеконом-лене на канцтоварах теж); і нав’язують нам стереотипи продажності депутатів (при цьому у власних інтересах захищають їх недоторканністю); про великий депутатський корпус нам вдовбують, що це марнотратство, а на таємну агентурну мережу для захисту своїх шкурних інтересів бюджетних (наших) грошей не жаліють…
Тоталітарні режими намагаються централізувати владу, для чого утворюють штучні укрупнені адміністративно-територіальні об’єднання для досягнення наступних цілей:
по-перше – це диктується дефіцитом відданих диктаторам кадрів;
по-друге – здійснюється підпорядкування цим кадрам адміністративно-розпорядчих функцій по відношенню до сукупного бюджету територіальних громад, їхніх земель і майна;
по-третє – підвищується ефективність корупційних дій при їх здешевленні;
по-четверте – нищення місцевого самоврядування, як перешкоди до свавільного «дерибану».
В Верховній Раді вже знову піднімається питання розгляду проекту закону «Про об’єднання територіальних громад». Ось що нам приготували апологети «покращання».
Цитата: «Передбачається, що середня чисельність сільської громади при об’єднані у нову територіальну громаду складе 9 тисяч осіб, середня кількість населених пунктів у сільській громаді складе 16, очікувана середня площа громади – близько 400 кв. км. (Пояснювальна записка до проекту закону «Про об’єднання територіальних громад»)
Це означає, що в Павлоградському районі буде ліквідовано 13 сільрад, натомість з’явиться 3 (три) ради «об’єднаних територіальних громад». (Докладніше: «ПРО ОБ’ЄДНАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД ТА ПРО ДОЛЮ САМОВРЯДУВАННЯ») http://lelekanews.blogspot.com/2012/11/blog-post_615.html ; http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=9590&skl=7
Якщо вам «хтось» пояснить, що це робиться заради економії бюджетних коштів скороченням витрат на канцелярські товари, чи заради «покращання» структури управління – знайте, насправді це розчищається шлях до «дерибану» нашої, Богом даної землі.
Ми маємо твердо усвідомити, що позитивні зміни можливі лише після радикальної зміни системи соціальних відносин і побудови держави національного солідаризму власними силами в умовах незалежності і неприєднання. І починати треба з юридичної формалізації самоврядування територіальних громад – разом власників усіх багатств країни і єдиної найвищої влади. В іншому випадку всі зусилля і жертви, які поніс і продовжує нести наш народ – марні.
ПЛАН ПРОХОДЖЕННЯ ШЛЯХУ ДО НАРОДОВЛАДДЯ:
1. Перший етап шляху – постановка стратегічної мети: побудова держави на принципах національного солідаризму.
– створення групи розробки законодавчої бази омріяної держави на противагу беззмістовним обіцянкам олігархічних партій;
– створення тимчасових комітетів здійснення тактичних завдань;
2.Другий етап шляху – виконання розділу 11 чинної Конституції.
– структурування громадських спільнот;
– активна протидія протиправній сваволі владних структур, накопичення і широке оприлюднення злочинних проявів влади;
– створення паралельних владним активно діючих тіньових управлінських структур;
– розробка і реалізація різних тактичних схем для створення прецедентів перехоплення влади ненасильницьким шляхом;
– створення ефективної інформаційної мережі (інформагентство, ЗМІ);
– створення аналітичної групи нагляду за правовою «творчістю» влади і оперативне інформування про антинародні заговори узурпаторів;
– залучення зацікавлених осіб, організацій, підприємств до фінансування реалізації наших планів.
3.Третій етап шляху – після накопичення достатнього організаційного, інформаційного і ідеологічного потенціалу створити Народну Ініціативу на перезаснування держави прийняттям Конституції на принципах національного солідаризму.
4.Четвертий етап шляху – реалізація переходу до омріяної держави шляхом переговорів, консультацій і компромісів між представниками різних соціальних прошарків населення.

Олена Матушек

ПРОРОЦТВО

Вони ще прийдуть, прийдуть, прийдуть,
Вони іще покличуть нас,
І всі свої нетлінні кривди
Обернуть на каральний час.
Обернуть золото – на попіл,
Обернуть попіл – на хрести,
І між рядів убитих потай
Примусять ті хрести нести.
Примусять бути, чути, бачить,
Примусять пережити знов
Безумні дні,
Безумні плачі,
Безумну безневинну кров.
Бо всі роки – допоки світла –
Допоки ми собі жили,
Вони – німі, безгласі свідки –
При нас невидимо були.
Все бачили. І не прощали.
І не простять уже повік,
Те, що прислужницьки мовчали,
Неправдам загубивши лік.
І – продавали,
Й продавались,
І все дощенту продали,
І з фарисеями братались,
І фарисеями були.
Так буде, як ніколи зроду,
Мов суд господній буде це:
Історія мого народу
Криваве підведе лице.

ПОЕМА  САДУ  (фінал)

Мій часе,
Не ошукайся,
Мій часе,
Не помились!
На їх галасливі гасла
Довірливо не купись!
Не вір переможним дзвонам,
Допоки мовчить народ —
Народу не треба тронів,
Не треба йому нагород,
Він вірою освятиться
На попелі всіх утрат…

… Ходімо копати криницю,
Ходімо ростити сад.