Володимир Степаненко

КОНСТИТУЦІЙНИЙ ДОГОВІР (КД-95) ТА
КОНСТИТУЦІЯ 1996 РОКУ (КУ-96) −
ЦЕ ЗЛОЧИННА ЗМОВА ПО СТВОРЕННЮ ІНСТРУМЕНТІВ
ЗНИЩЕННЯ НАШОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ І ДЕРЖАВНОСТІ

За ділами їх пізнаєте їх (Матвія 7-16)

Статтею 13 КУ-96 здійснено усунення народу від його власності підміною поняття «загальнонародна власність» (за Конституцією УРСР та за Законом «Про власність» 1991-97рр) − поняттям «обʼєкти права власності народу»; а права власника на розпорядження загальнонародною власністю ВР сама собі присвоїла (узурпувала).

На вимогу кулуарного «Конституційного договору»(КД) від 8 червня 1995 року − здійснено скорочення в 8-10 разів представництва народу в місцевих радах (ст55 КД – від7 до75 депутатів;) – чим створена кулуарна обстановка для нелегітимно узаконеного грабежу на всіх адміністративних рівнях; статтею 6 КД введена мажоритарно-пропорційна система для виборів депутатів ВР, (що є гарантією обрання 50% слуг олігархії);
а пізніше також нелегітимно і безпідставно  виключено обрання половини депутатів по мажоритарній системі (обираємо100% слуг олігархії).
Надалі ця система свавільно поширена на вибори громадських депутатів – і зараз, практично майже всі вони − служать олігархам.

Більш конкретно:

В УРСР був визначений державний конституційний лад – соціалізм.

В конституції України Кучми-Мороза 1996 року – конституційний лад не визначений,− ст.15 КУ «Суспільне життя в Україні грунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності» (на хаосі).

Активний творець конституції Л.Кучма, прочитавши свій «опус» роз-гублено питав: «Скажіть, що ми будуємо? Скажіть, і я буду будувати!»

Тобто – Конституція-96 узаконила дуже зручний для «дерибану» соціалістичної власності безлад – що ми зараз і пожинаємо.

За Законом України «Про власність» (1991-97рр) стаття 1: «Національне багатство України – власність її народу:
1.…земля, її надра …та інші природні ресурси, …основні засоби виробництва у промисловості, …сільському господарстві, …будівлі та споруди, фінансові ресурси, наукові досягнення, створені завдяки зусиллям народу України, …національні, культурні та історичні цінності −
є власністю народу України.
2. Національне багатство України забезпечує право кожного громадянина на одержання частки з суспільних фондів споживання, на соціальний захист, зокрема, у разі непрацездатності та безробіття, а також на особисту участь в управлінні народним господарством.

Натомість КУ-96: «Стаття 13. Земля, її надра, … є об’єктами права власності Українського народу. Від імені(?) Українського народу правá власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією».

Тобто обʼєкти, які є власністю народу за Конституцією УРСР і Законом України «Про власність»1991-97рр − Конституцією Кучми-Мороза відділяються від народу і підміняються безтілесними «обʼєктами права власності», а «правá власника» на самі «обʼєкти», без довіреності власника (тобто без конституційного референдуму),− Верховна Рада передала САМА СОБІ на грабунок без задекларованих «меж» (ці мèжі в радянські часи визначалися, як «збереження і примноження»).

Ст.92 Виключно законами України визначаються:
І тут перелік 22 надважливих регуляторів для різних галузей суспільно-правових відносин, вибірково:
(читайте і над кожним пунктом задумайтесь)

1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод;
2) громадянство, правосуб’єктність громадян,
5) засади використання природних ресурсів,
6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, …виховання, освіти, культури і охорони здоров’я; екологічної безпеки;
7) правовий режим власності;
8) правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання;
12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби,
14) судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури;
15) засади місцевого самоврядування;
20) організація і порядок проведення виборів і референдумів;
21) організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України

Звертаю увагу! Ст.92 «Виключно законами України визначаються»,
а не «Виключно законами України впроваджуються вимоги Конституції»
Це означає, що практично всі надважливі питання державного будівництва і суспільних відносин олігархічна Верховна Рада виводить з-під конституційної юрисдикції, розпорошує в прийнятих простою більшістю законах.

От і маємо до кожних виборів новий кулуарний закон про вибори, появу корупційних «земель держзапасу» (за рахунок земель сільських територіальних громад – чим полишили їх джерела наповнення бюджету) та інші узаконені корупційні схеми, прийняті поза нашою увагою.

До того ж, з перелічених питань ст.92 не містить ніяких основних напрямних положень, а навпаки – надає законодавцю простір для повної сваволі.

Саме стаття 13 та стаття 92 КУ-96 разом з ст6 (абзац3) та ст55 Конституційного договору є смертним вироком для держави – злочинною оборудкою злочинної влади по знищенню нашої економіки і держави і її внутрішньої окупації олігархатом.

За законами УРСР творці КД-95 та КУ-96 підпадають під розстріл.

КУ-96 – ЦЕ ТАКОЖ КОНСТИТУЦІЯ НЕСУМІСНИХ КОМПРОМІСІВ.

Ст13 – земля це обʼєкт права власності українського народу;
а ст14 – право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами…

Ст13, останнє речення: Усі субʼєкти права власності рівні перед законом. Ст41 – Право приватної власності є непорушним (найрівнішим).
Тобто державну (народну – не дуже «рівну») власність можна рушить, і тоді вкрадене стає «непорушним».

Ст.71 Вибори… відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права… (слід памʼятати, що виборче право – це не лише «право обирати», а і «право бути обраним»).
Але в законах про вибори і Верховної, і місцевих рад – введено посередника (олігархію в іпостасі її приватних партій) і їхні «списки», входження в які носіїв неолігархічних ідеологій – унеможливлено (вибори лише із представників олігархії стали і не вільними, і не рівноправними, і не прямими);

крім того, кандидатам запроваджена грошова застава для купівлі права участі в виборах. Таким чином, порушується ще й стаття 24 в частині обмежень прав із-за «політичних переконань» і «майнового стану».

Я вважав, що Конституція України 1996 року − це виплодок неграмотності. Вибачте за допущене верхоглядство і недооцінку авторів.

Насправді – це хитромудре плетиво витонченого диявольського розуму, плетиво невидимої павутини, якою нас обплутали, знесилили отрутою зневіри в нашу спроможність визволення і висмоктують життєву енергію.
З цеї павутини можливо вибратись, лише розірвавши її.

Тому, в період президентських виборів −
всі зусилля патріотів слід спрямувати на проведення мирної, демократичної революції через обрання Президента, який зобовʼяжеться видати Указ про прийняття проекту КОНСТИТУЦІЇ НАРОДОВЛАДДЯ за народною ініціативою.

До діла!