grom-kozak.16mb.com
 В часи всеохопної брехні говорити правду – це екстремізм.
Джорж Орвел.

Судіть самі: в той час, коли величезній більшості вмонтовано стереотип, що чинна Конституція «найкраща в світі» і що її не треба міняти, а «треба виконувати», коли навіть створюється громадський рух «Живемо за Конституцією!» − «як Пилип із конопель» появляється переконлива думка, що чинна Конституція – страшне зло,
і що єдиний вихід, щоб припинити його руйнівну дію − конче необхідно прийняти нову Конституцію народовладдя
на принципах Українського Національного Солідаризму.

Хіба це не екстремізм, вигукне «заслужений» юрист, а за ним і зазомбований обиватель? А висновок непорочної Венеційської комісії! А загальне визнання!
Про ці аргументи влучно сказав Ніцше: «Джерело, з якого пʼє натовп – отруєне», а про отруєння цього джерела сказав Геббельс: «Брехня, повторена двічі – стає правдою».
Так творяться брехливі стереотипи, якими труять свідомість людей, в тому числі і членів Венеційської комісії, які мешкають в менш забріханих країнах і тому їм не могло прийти в голову, що за зокрема невинними положеннями Конституції прихована руйнівна сила в їх комплексному застосуванні.

Розберемо детально.
В УРСР був визначений державний конституційний лад – соціалізм.
В конституції України 1996 року (КУ-96) – конституційний лад не визначений,− ст.15 КУ «Суспільне життя в Україні грунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності» (на хаосі). Це дуже зручно для прикриття дикого капіталізму (фактично чинного державного ладу) – наслідки чого ми зараз і пожинаємо.
За Законом України «Про власність» (чинний в 1991-97рр):
Цитата (скорочено).
«Стаття 1. Національне багатство України − власність її народу
1.…земля, її надра …та інші природні ресурси, …основні засоби виробництва у промисловості, …сільському господарстві, …будівлі та споруди, фінансові ресурси, наукові досягнення, створені завдяки зусиллям народу України, …національні, культурні та історичні цінності − є власністю народу України.
2.Національне багатство України забезпечує право кожного громадянина на одержання частки з суспільних фондів споживання, на соціальний захист, зокрема, у разі непрацездатності та безробіття, а також право працюючого на особисту участь в управлінні народним господарством.» Кінець цитати.
Маємо однозначне визначення – «Національне багатство України − власність її народу» і які права народу ця власність забезпечує.
Натомість КУ-96
Цитата: «Стаття 13. Земля, її надра, … є об’єктами права власності Українського народу. Від імені(?) Українського народу правá власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією». Кінець цитати.
Тобто обʼєкти, які Є ВЛАСНІСТЮ народу за Конституцією УРСР і Законом України «Про власність»1991-97рр − Конституцією 1996 року свавільно відділяються від народу і підміняються безтілесними «обʼєктами права власності», а «правá власника» на самі «обʼєкти», без довіреності власника (тобто без конституційного референдуму),− Верховна Рада передала САМА СОБІ на грабунок без задекларованих «меж» (ці мèжі за чинною до 28.06.1996 Конституцією УРСР визначалися, як «збереження і примноження»).
До того ж:
Статтею 92 КУ-96 практично всі надважливі питання державного будівництва і суспільних відносин олігархічна Верховна Рада виводить з-під конституційної юрисдикції і розпорошує в прийнятих простою більшістю законах.
От і маємо до кожних виборів новий кулуарний закон про вибори; про підвищення пенсійного віку; про зарплати і пенсії суддів та інших вищих чиновників; появу корупційних «земель держзапасу» (за рахунок земель сільських територіальних громад) та інші узаконені корупційні схеми, прийняті поза нашою увагою до статті 92 КУ-96.
Цитата: «Ст.92 Виключно законами України визначаються:
1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод;
2) громадянство, правосуб’єктність громадян,
5) засади використання природних ресурсів,
6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, …виховання, освіти, культури і охорони здоров’я; екологічної безпеки;
7) правовий режим власності;
8) правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання;
12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби,
14) судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури;
15) засади місцевого самоврядування;
20) організація і порядок проведення виборів і референдумів;
21) організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України» Кінець цитати.
До того ж, з перелічених питань Ст92 не містить ніяких основних напрямних положень, а навпаки – надає законодавцю простір для повної сваволі.
До всього викладеного,
КУ-96 – це конституція несумісних компромісів.
Ст13 – земля це обʼєкт права власності українського народу;
а ст14 – право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами…
Ст13, в кінці: Усі субʼєкти права власності рівні перед законом.
Ст41 – Право приватної власності є непорушним (найрівнішим).
Тобто державну (народну – не дуже «рівну») власність можна рушить,
і тоді вкрадене стає «непорушним».
Ст.71 Вибори… відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права… (слід памʼятати, що виборче право – це не лише «право обирати», а і «право бути обраним»).
Але в законах про вибори і Верховної, і місцевих рад на виконання (а зараз і перевиконання) Конституційного Договору між Кучмою і Морозом (КД-95) – статтею 55 в 8-10 разів скорочено (від 7 до 75) представництво народу в місцевих радах, а також статтею 6 введено посередника (політичні партії) і їхні «списки» − чим здійснено витіснення з рад правозахисників і створена кулуарна обстановка для полегшення підкупу депутатів і прийняття корупційних рішень.
Ні для кого не секрет, що всі чинні партії створені і утримуються олігархами і сповідують одну на всіх ідеологію диктатури олігархії. Це дає можливість кожному олігарху купувати своїм представникам місця в прохідній частині списків одразу кількох «братніх» партій, які таким чином формують олігархічну більшість в радах усіх рівнів. Крім того, грошима, вирученими партіями від продажу місць в виборчих списках – забезпечуються партійні виборчі фонди і «застава» за право участі в виборах, (яка до того ж практично гарантовано повертається партії).
Злиденний народ неспроможний утримувати свою партію, а партійні списки і високий прохідний барʼєр для партій служать фільтром від проходження до рад носіїв неолігархічних ідеологій.
В мажоритарних же округах − таким фільтром слугує грошова застава для купівлі права участі в виборах.
Цим порушується стаття 24 в частині обмежень прав більшості громадян і із-за «політичних переконань» і із-за «майнового стану».
До всього – з виборчих бюлетенів свавільно виключено право проголосувати «проти всіх», як форми вираження недовіри чинній в даний час системі, що мало би без майданів і жертв спричинити до радикально позитивних її змін.
Виборчі закони виписані так, щоб полишити представників неолігархічних ідеологій права бути обраними − тому вибори стали і не вільними, і не рівноправними, і не прямими.
Раніше я вважав, що Конституція України 1996 року − це виплодок неграмотності «заслужених». Вибачте за верхоглядство і недооцінку інтелекту авторів.
Насправді – це хитромудре плетиво витонченого диявольського розуму, плетиво невидимої павутини, якою нас обплутали, знесилили отрутою зневіри в нашу спроможність визволення і висмоктують життєву енергію.
Законодавче забезпечення свавілля олігархії і унеможливлення реалізації народом своїх прав – є базовими принципами олігархічної законотворчості, забезпеченими чинною Конституцією 1996 року.
З цеї павутини неможливо вибратись інакше, ніж розірвавши її.
Тому, на першому етапі боротьби − всі зусилля патріотів слід спрямувати на проведення мирної, демократичної революції через обрання Президента, який зобовʼяжеться видати Указ про обговорення і прийняття за народною ініціативою проекту КОНСТИТУЦІЇ НАРОДОВЛАДДЯ на принципах національного солідаризму − розробки активістів КОНГРЕСУ ГРОМАДСЬКИХ ОБʼЄДНАНЬ УКРАЇНИ.
Другий етап – пов’язаний з результатами вибору Президента і наступними парламентськими виборами.
До дії!
Володимир Степаненко, член ради Конгресу громадських обʼєднань України