Відомо, що обʼєднатись заради загального спасіння неможливо, не відкинувши всього, що заважає обʼєднанню, а це означає, −
ЦЕ ПОТРІБНО ЗРОБИТИ!
Рівень спроможності кожного із нас – забути про те, що розділяє, на благо ГОЛОВНОГО –               . є показником істинного патріотизму.


Для вирішення питання великої проблеми нам необхідно обʼєднатись навколо спільної ідеї. Незалежно від політичних симпатій, місця на «соціальних щаблях»,− ліквідація України буде означати для нас повний крах як сучасного, так і майбутнього.

Але, як це не парадоксально, якраз нависла НАД ВСІМА НАМИ ЗАГРОЗА − дає унікальний шанс виступити проти неї РАЗОМ. Коли скоро загроза загальна, то і спасіння має бути тільки загальним.
На чому ж реальніш за все можливо обʼєднати абсолютно різних людей, що потрапили під загальну загрозу, як не протидіяти цій небезпеці?

Уявимо собі ситуацію «одного човна». З тонучого корабля відпливає наповнена самими різними людьми шлюпка. Якщо вони потонуть, то всі разом. Кругом кишать акули («зовнішній ворог»), однозначно бажаючи всіх зжерти. Єдиний шанс – усвідомити стратегічне єднання інтересів (разом вижити) і докорінним чином переглянути стереотипи поведінки один до одного, відкинувши все, що виживанню заважає.
Робиться це не тому, що всі враз стали кращими, а тому, що інша модель поведінки сприймається, як виклик ВСІМ і кожному особисто.

Далі – автоматично зʼявляється можливість «самовизначитись» всім «пасажирам»: «свій» він для цього човна чи «чужий». До речі – не важливо, ким ти був до того, як потрапив у човен. «СВІЙ» ти, чи «ЧУЖИЙ» − визначається твоїми діями зараз!

Здоровий мужик, який сильніше за всіх гребе, отримує зайвий сухар і зайву пайку води – і це всі ухвалять.
Небажаючий гребти тип не отримає нічого, доки не усвідомить ситуацію, а то і ризикує бути за бортом.
Запасливий чоловік, «прихватизувавший» дві каністри з водою, повинен сам (!) запропонувати хоча б одну знесиленим дітям – інакше заберуть обидві.
Врешті, якщо на борту є поганець (представник сатанинського племені), всіляко діючий, щоб потопити човен, тому що сам він прихопив з корабля рятувальний жилет і корабельну касу, ЙОГО ВИКИДАЮТЬ ЗА БОРТ, попередньо забравши і перше і друге.

Зауважимо, що доцільність подібного підходу визначається не відповідністю його «правам людини», або іншими «міжнародними правилами», а виключно доцільністю в критичних обставинах.
Таким же чином повинні діяти і ми.

До речі, єдиним критерієм сприятливості тих чи інших політичних і економічних перебудов, системних підходів і стереотипів поведінки в сучасних критичних умовах повинна бути перевага і відповідність загальнонаціональним цілям – виживанню Української і інших Словʼянських Націй, які поставлені в умови жорстокого знищення.
І збереження єдиної Української держави.

З найкращими побажаннями і повагою
Голова Правління громадської організації
«Тальнівська правозахисна група»                    Михайло Алтунін «5» квітня 2010 року

Редакційне зауваження: Ця теорія дієва, коли в човні чиселну перевагу мають проукраїнські сили з несуттєвими суперечностями. А якщо порівну?  Чи навпаки? Насправді, лінія розмежування зараз проходить не за національною, чи етнічною ознакою, а за вірністю ідеям незалежності, державності, духовності , чуття єдиної української родини.  Коли одні гребуть до Одеси,  інші – до Севастополя??
Сергій Нігоян – вірменин, не слов’янин, поклав життя за вільну Україну (свій),                             а Вадим Колесніченко – українець, слов’янин, але зрадник (за борт!).
Компроміс закінчується там, де починається зрада. Є речі несумісні. навіть в умовах рятувального “човна” і “прав’ий” може полетіти “за борт” – чия сила.