ОБʼЄДНАНІ ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНІ СИЛИ
http://grom-kozak.16mb.com
1. o.s.u.vvv@gmail.com; 2. sgo_kongres@ukr.net; 3. rusiw@ua.fm
4.danmarco@ukr.net, 5. Stepanenko-47@ukr.net.
тел. 067-8696401; 050-1654047; 097-0956561.
31 грудня 2016р. Київ, Дніпро, Львів Одеса, Рівне, Харків
ДО КЕРІВНИКІВ ТА ЛІДЕРІВ ГРОМАДСЬКИХ, ПОЛІТИЧНИХ,
ТВОРЧИХ, ПРОФСПІЛКОВИХ ТА МОЛОДІЖНИХ ОБ’ЄДНАНЬ.
ДО ВСІХ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ.
                                              «І лиш тоді підуть по цій дорозі люди,
                                               як ми пробʼєм її і вирівняєм всюди…»
                                                                                        Іван Франко.

1.ВНУТРІШНЬО-ПОЛІТИЧНА СИТУАЦІЯ
25 років тому, після століть неволі,   Україна відновила свою державність, але українці не зуміли об’єднатися і зформувати свою національну Державу для захисту території, прав і свобод своїх громадян, для відродження культури і духовності, для розвитку науки і освіти та інших сторін українського життя.

«Вчорашня» радянська партійно-господарська номенклатура разом з внутрішніми яничарами, кримінальними злочинцями та авантюристами, через 5 років після відновлення незалежності від імені народу − носія і джерела влади − без всенародного обговорення та референдуму «затвердили» створену «під себе» Конституцію, в якій узаконили себе «владою рад» над громадянським суспільством, тобто над дійсними носіями влади.

Незважаючи на періодичну зміну кольорів приватних олігархічних партій, що приходили до влади в створеній ними Системі, за 25 років громадянське суспільство деградувало в своєму розвитку, результати цього трагічні − через що ми перебуваємо на грані втрати своєї незалежності. Справжній носій влади посунутий в «віртуальний світ» і реально зубожіє під тягарем «реформ», податків і визиску через штучні корупційні схеми з включенням в них приватних навколодержавних фірм і фірмочок. Так українці з волелюбного народу і носія вищої влади − перетворюються на злидаря і безправного кріпака.

На превеликий жаль більшість громадян не усвідомлюють, що конституційна система управління державою, на догоду інтересам олігархії спотворюється державною бюрократією. Законодавчу, виконавчу і судову влади (тобто три її основні гілки) узурповано олігархією шляхом відсторонення народу від їх безпосереднього формування. Представницьку законодавчу владу формують олігархи − власники партій − шляхом продажу місць в списках; виконавчу владу формує ця корумпована представницька «влада олігархічних рад»; судову владу також формують олігархи − замовники її послуг. Народ, як носій і джерело влади, згідно їхнього тлумачення Основного Закону, може здійснювати свої «владні» повноваження опосередковано (через вибори), а безпосередньо − через референдуми (ініціювати які унеможливлено Законом про референдум).
Таким чином, штучно створюється враження, що носій влади, начебто беззастережно «передає» свої конституційні владні повноваження і виключні права власника органам державної влади.

Насправді перед народом так питання ніколи
ніким 
не ставилось; і жодним чином народ свої
виключні права власника і владні повноваження
нікому не передавав – за весь період після здобуття
незалежності у нас був 
лише один референдум
(і то його результати були проігноровані владою).

Всі 25 років ми, як платники податків, вимушено наповнюємо бездонні кишені організаторів і власників чинної Системи влади.

Радянська система, при всіх її мінусах і прорахунках, мала державну армію чиновників в 2,4 рази меншою, ніж чинна Система.

Хотілоcя б запитати цю Систему словами древніх київських літописців: «Камо грядеши?» − Куди ж ото ми йдемо? Адже при такій системі влади і владного управління перед нами провалля. І тільки сліпі не можуть це бачити. Чи керівники Системи керуються девізом мадам де Помпадур: «Після нас хоч Потоп»?

Система влади зведена до наживи, корупції, рейдерства, віджимання, захоплення землі, одним словом − до безконтрольного владарювання над знедоленим «носієм влади» (владою ніяк не обтяженим).

Чинна система, яку політологи називають олігархічно-партійною, (а ми визначаємо, як «олігархічно-партійна диктатура) за 25 років, незважаючи на періодичні трансформації, збанкрутіла і привела громадянське суспільство до межі краху.

2.МОБІЛІЗАЦІЯ І ОРГАНІЗАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ СИЛ

Жертви Революції Гідності і жертви війни, війни Російської імперії проти України з залученням знавіснілого антиукраїнського крила Партії Регіонів, війни, організованої для зупинення Майдану на половині шляху до досягнення стратегічної мети початих ним прогресивних суспільних перетворень – побуджують нас до їх продовження − аж до докорінної заміни Системи Олігархічно-партійної диктатури сучасною, перевіреною світовою практикою Громадсько-державною Системою національного солідаризму.

Це є першим завданням і платформою для об’єднання гром-
адсько-політичних та патріотичних сил у найкоротший час.

Революція Гідності і її мільйонне віче вимагали термінового і революційного рішення з заміни Системи, ще не знаючи, що остання доведе до втрати Криму і розв’язання війни на Донбасі, до розгулу п’ятої колони, до безкарності масових вбивств на Майдані, до свавілля корупції, бурштинових воєн та прояву інших хвороб суспільства.
Все це продовжується і сьогодні, тому об’єднані громадсько-політичні сили пробуджують народ до участі і підтримки докорінної заміни Системи виваженими діями в межах конституційного поля практично в усіх сферах суспільного життя.

Зміни Системи повинні відбуватися за участю самої Системи і, в першу чергу, за допомогою ще наявних в Системі патріотичних сил, та некорумпованих уповноважених суспільством громадян шляхом:
    1) повного контролю об’єднаних сил за діяльністю всіх гілок Системи влади через розгалуджену мережу громадських комітетів;
   2) дієвої допомоги і тиску на всі органи Системи у неухильному дотриманні конституційних обмежень при виконанні чиновниками своїх функцій і невідворотної відповідальності за службові правопорушення;
   3) погодження з новоствореними виконавчими органами об’єднаних сил (комітетами) виконавчих і законодавчих рішень і дій на всіх рівнях Системи зі здійснення реформ в напрямку докорінної заміни системи олігархічно-партійної диктатури на громадсько-державну.

Організаційні заходи з об’єднання громадсько-політичних та інших патріотичних сил будуть проведені у м. Києві та всіх регіонах у лютому – березні 2017 року. Форми цих заходів – народні збори, круглі столи, форуми, тощо.
Результати заходів – розроблені і затверджені учасниками «Положення про виконавчі органи об’єднаних сил», «Програми дій виконавчих органів об’єднаних сил».

Передуватимуть проведенню організаційних заходів робочі зустрічі керівників уже об’єднаних громадсько-політичних та інших патріотичних сил з керівниками та лідерами запрошених до об’єднання нових сил у м. Києві на узгоджених сторонами площадках, де будуть обговорені ідеологічні та організаційні аспекти об’єднання та укладання угод про об’єднання навколо спільної стратегічної МЕТИ.

МЕТА: заміна системи олігархічно-партійної диктатури – громадсько-державною системою національного солідаризму.
(Робочі зустрічі будуть проведені в січні-лютому 2017 року).

В лютому-березні, районними та обласними комітетами будуть обрані делегати на Мале віче (Всенародні збори), які будуть проведені у Києві (орієнтовно до 20.03.17р). На Малому віче буде затверджено Всеукраїнський виконавчий Комітет, програмні та інші документи об’єднаних сил.

Заміна чинної системи на громадсько-державну систему врядування має здійснюватися на базі конституційних територіальних громад від сільських до столичної.
Все це має бути здійснено в стислі терміни,− до складання повноважень чинною Верховною Радою та органами місцевого самоврядування, але не більше року.

Процеси зміни системи мають проходити під повним контролем виконавчих органів об’єднаних громадських сил.

Одночасно з процесами зміни системи, об’єднані сили через свої робочі органи, реалізуючи конституційне верховенство права народу на владу, уповноважені активісти обʼєднаного громадянського суспільства і всенародного віче разом з органами чинної системи виконуватимуть законодавчі і виконавчі дії з:

    1. Реформування всіх сфер життєдіяльності суспільства та розбудови національної Української держави;
    2. Ліквідації корупції в чинній системі і в суспільстві;
    3. Захисту прав і свобод громадян, а також захисту території України і звільнення анексованих територій.

Громадські об’єднання, маючи в своїх рядах різну і немалу кількість організацій і значно більшу чисельність активних членів, ніж інші сили, уже тривалий час працюють над розробкою і здійсненням програми заміни системи олігархічно-партійної диктатури на громадсько-державну систему національного солідаризму і на них не діють психологічні та інші фактори обов’язкової участі у дострокових та інших «виборах» задля «приходу до влади».

Якщо національно-патріотичні та деякі позапарламентські народні партії в своїй більшості погоджуються на об’єднання людських і матеріальних ресурсів, які необхідні їм для гарантованого здійснення програми реформування держави,− то політичні партії, які вже побували у владній Системі – і знову бажають одержати владу в центрі і на місцях, маючи (з їх точки зору) достатні матеріальні і, як наслідок, прикуплені безідейні значні людські та адміністративні ресурси, а також маючи відомий нам арсенал маніпулятивних засобів досягнення мети,− також можуть проявити готовність до об’єднання,− але на умовах їхнього домінування в Обʼєднанні, не зачіпаючи своїх майбутніх необмежених інтересів. Такі політичні сили можуть бути допущені в обʼєднання лише на умовах недоторканності фундаментальних положень нашої програми заміни Системи олігархічно-партійної диктатури.
На нашу думку, «торгашество» в таких випадках недопустиме, як несумісне з боротьбою за спасіння Держави від краху.

Уже об’єднані громадсько-політичні сили закликають усі розрізнені патріотичні політичні сили у цей відповідальний період переглянути свою стратегію і прийняти програму Обʼєднаних громадсько-політичних сил (ОГПС) України з термінової заміни чинної Системи олігархічно-партійної диктатури, бо чинна Система не зупинить суспільство перед прірвою і не розпочне по-справжньому розбудову національної Держави.

Після прийняття узгодженої Програми заміни Системи олігархічно-партійної диктатури Громадсько-державною Системою Національного Солідаризму – Конгрес Громадських Обʼєднань України з ініціатора обʼєднання патріотичних сил переходить в статус рівноправного члена Обʼєднаних сил без всяких штучних преференцій на формальне отримання ведучої ролі в керівних органах Обʼєднаних Сил.

3.ЗІТКНЕННЯ З СИСТЕМОЮ ОЛІГАРХІЧНО-ПАРТІЙНОЇ ДИКТАТУРИ

Після створення комітетів Обʼєднаних Громадсько-Політичних Сил (ОГПС), одночасно з реалізацією плану організаційних процесів, мають проводитись переговори комітетів ОГПС з представниками різних класів і страт суспільства. На підставі протоколів переговорів обʼєднана громадсько-конституційна редакція створить погоджений проект Народної Конституції, який має бути винесений на затвердження всенародним референдумом разом з протоколом розбіжностей.

Ми передбачаємо протокол розбіжностей, бо усвідомлюємо, що кожній із сторін політичного протистояння, під час пошуку компромісів доведеться чимось жертвувати – і якщо жертва буде поза допустимою межею для якоїсь із сторін – то такі питання мають вирішувати всі громадяни через референдум. (За найгіршого варіанту розвитку подій, коли складеться безкомпромісне протистояння, на референдум мають бути винесені два альтернативні проекти Конституції – і тоді «Горе переможеним!»). Це песимістичний, але ще «мирний» сценарій.

Реальність чинної Системи олігархічно-партійної диктатури просто «кишить» нелегітимністю рішень і дій: що не закон – то корупційна схема, або обмеження людських і громадянських прав; що не постанова уряду – то порушення Конституції, або матеріальні утиски. Судові органи абсолютно корумповані і, через «судові збори» взагалі недоступні 80% населення. В цій системі діє принцип диктатури: «Диктатору немає обмежень, а закони – для рабів і ворогів системи».

При досить пристойній чинній Конституції Система олігархічно-партійної диктатури положення Конституції використовує вибірково, або через Конституційний Суд, чи через Верховну Раду − спотворює «тлумаченнями», «підміною понять», а то і прямою фальсифікацією. Ми маємо досить багато правників-патріотів, які уже здійснили глибокий правовий аналіз всього періоду існування України від початку «перебудови» − до сьогодення і готові довести в судах нечинність величезного масиву рішень і дій різних субʼєктів права.
Система олігархічно-партійної диктатури, по великому рахунку, взагалі підпадає під засудження за принципами, виробленими для Нюрнберзького процесу. І всі це мають розуміти.

Обʼєднані громадсько-політичні сили навпаки – намагаються діяти в конституційному полі, але все те, що стосується гарантій людських, громадянських і громадських прав – або ігнорувалося через нестворення механізмів реалізації, або унеможливлювалося законами і підзаконними актами. Тому, для нас створені штучні перепони в реалізації наших конституційних і людських прав і без порушення чинних правових хитросплетінь ми не можемо рухатись. Немає механізмів встановлення звʼязку ст.5 Конституції з кожним дієздатним громадянином. Немає Народного Суду, який би міг відновити наші права. Нам мимоволі доведеться рубати цей гордіїв вузол.

Але ситуація не безнадійна. Всі наші можновладці від часів «перебудови» і до нашого часу напрацювали злочинів на сотні тисяч років відсидки, (чи повальних розстрілів, якщо легітимність існує лише до кінця 1991року). Також зараз відпрацьовані механізми міжнародного кримінального права, в т.ч і злочинів проти людства – це має сприяти поступливості олігархії в пошуку компромісів на переговорах з питань повернення народові 50-70% награбованої власності та забезпечення конституційності соціальних відносин – чому найповніше відповідає всім прийнятна Громадсько-державна система національного солідаризму.

Ми всі повинні ясно усвідомлювати, що ми,− Обʼєднані громадсько-політичні сили – в даній ситуації постраждала сторона, (а не прохачі); МИ!! пропонуємо злодіям форму прощення (амністії), поступаючись частиною 30-50% своєї власності на наших умовах її використання в майбутньому. Ми на це йдемо, щоб уникнути кривавого бунту – «безглуздого і нещадного». В цьому нас підтримає вся міжнародна спільнота (як це було під час Майданів)
.

Ми також маємо усвідомлювати, що ми за 25 років чинна система іїї правителі тому і нищить свій народ, щоб позбутися справжніх господарів цієї землі і самим стати її господарями. Маючи «хатинки» в Підмосковʼї і в благополучних країнах світу вони можуть прийняти будь-які міри для досягнення своїх цілей – в тому числі і запрошення Путіна. (Ми маємо попередити і такий варіант розвитку подій).

У випадку опору чинної Системи з її заміни і неготовності її законодавчих, виконавчих і судових органів співпрацювати з органами об’єднаних сил, останні через свої районні та обласні виконавчі органи виберуть делегатів на загально-національні Установчі Збори і здійснять заміну Системи олігархічно-партійної диктатури затвердженням народної Конституції. І таким чином буде виконано всі програмні положення розбудови  Громадсько-державної системи національного солідаризму – що забезпечить мир і розвиток.

4.ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ СТРАРЕГІЇ ПОРЯТУНКУ УКРАЇНИ

В процесі здійснення програми системних перетворень Обʼєднаним громадсько-політичним силам, в залежності від реакції Системи олігархічно-партійної диктатури доведеться, як тому епічному лицарю на роздоріжжі обирати продовження напрямку подальших дій. За великим рахунком ми будемо мати кілька варіантів продовжень.

1).Мирний і легітимний –це у випадках, якщо чинна Система олігархічно-партійної диктатури прийме до виконання нашу програму системних перетворень, або погодиться на переговори і з ряду питань будуть досягнуті компроміси, а вирішення спірних питань буде віднесено на вибір народу через голосування формулювань протоколу розбіжностей на референдумі;

2).Мирний і умовно легітимний, якщо народ і Обʼєднані громадсько-політичні сили, які є частиною народу, за Конституцією володіють певним правом, але не існує відповідного механізму реалізації цього права, або законодавчо, чи адміністративно (штучно) унеможливлено реалізацію цього права, а ОГПС ним користується на свій розсуд, то його дії формально вважаються нелегітимними.

3).Революційний – якщо чинна Система олігархічно-партійної диктатури не погодиться на переговори, буде ігнорувати вимоги суспільства про заміну системи влади, або активно протидіяти цим змінам – тоді народ має право на повстання. У випадку керованості цього повстання і спрямування його на досягнення стратегічної мети – матимем цивілізовану революцію при мінімальних жертвах.

4).Сидіти, склавши руки і терпляче без надії чекати, доки голодомором, холодомором, визиском, хворобами, харчами (затруєними всякими «добавками»), фальсифікатом алкоголю, наркотиками розбещенням молоді та іншими вишуканими способами нас всіх зведуть в могилу.
Це «не страшний», нині вже 25 років діючий фатальний сценарій.

5).Стихійний бунт – вибух народного гніву, спрямований на руйнацію Системи олігархічно-партійної диктатури. Бунти керуються зсередини провокаторами і невігласами, що може спричинити війну всіх проти всіх, мародерство, бандитизм. Це найгірший, найкривавіший і для народу – найбезглуздіший «страшний» сценарій розвитку подій, який тільки пришвидшить фініш четвертого («не страшного»).

І цей сценарій найбажаніший для наших ворогів – щоб ми самі один одного якомога швидше перебили і звільнили для них свою благодатну землю. Нашим ворогам не потрібні наші убогі хати, садиби, будинки, застаріла техніка і технології – все буде вигорнуте геть бульдозерами, рекультивовано, будуть почищені ріки і насаджені ліси, сади, парки, заповідники, прокладені дороги, побудовані затишні поселення і створений РАЙ.

Дуже прикро, що все це ми могли би зробити самі – для себе. АЛЕ…
Дуже прикро, що серед нас віднайшлось достатньо людей, які через свою патологічну жадібність і схильність до паразитизму лізли у владу і допомагали нашим ворогам валити Україну і вести її до прірви.
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/09/15/5385178/

Зрадникам України в Криму − офіцерам, прапорщикам, мічманам, курсантам − в особистих справах поставлено штамп «Склонен к предательству» і вони відправлені на службу на крайню північ, де зраджувати нікому. Така ж перспектива чекає і на тих, хто виглядає Путіна і на материковій Україні. Єдина втіха для них, що їх ліквідують останніми − бо з ліквідацією українців потреба в руйнівниках відпаде. Зʼявиться потреба в рабах.

Сьогодні ми мобілізуємо і обʼєднуємо свідомі патріотичні сили, щоб використати останній шанс для порятунку − зупинити четвертий і не допустити пʼятого сценаріїв розвитку подій. Ми свідомі того, що маємо бути готові пройти всі три перші варіанти подій. Це не простий шлях, але іншого шляху до порятунку немає.

He ждіть рятунку ні від кого: ні від богів, ні від царів!
«Солдати будуть битися, а Бог дарує нам перемогу» (Жанна дʼАрк)
У Бога немає інших рук, ніж наші!

Запрошуємо в ОБ’ЄДНАНУ УКРАЇНУ!
Звернення погодили уже об’єднані 24 громадські, політичні, профспілкові і молодіжні сили.
                                       ШТАБ ОГПС

З НОВИМ РОКОМ – РОКОМ ОНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ!

  Ганна Світлична м.Павлоград
      ЖЕРТОВНИЙ ВОГОНЬ
Пам’яті Василя Стуса та його побратимів

Не пригаса жертовний той вогонь
Ні під пльовками, ні під підошвами,
Ані попід тюремними замками
Не пригаса жертовний той вогонь.

У карцерному пітьмищі горить,
На тлі снігів північних – яскравіє,
Сліпим на зрячість подає надію,
Бо в сліпоті несила далі жить.

Вже й кат весь у трудах своїх упрів,
Вже ніч комусь свій вирок пише,
А він, отой вогонь, іще жаркіше,
Мов смолоскип – та й супроти вітрів.

О Україно, це з твоїх долонь
Дарована свята жарінь офіри!
Аби комусь не згасла в тебе віра
Не пригаса жертовний той вогонь.

Страшні твої чорнобильські хрести,
Моя журо й довіку жалібнице,
Раба під жезлом ствердлої правиці,
Та все ж кажу: – Яка щаслива ти!

Щаслива тим, що в тебе є сини.
О, розгодинь свої стражденні очі!
Бо то ж за тебе у похмурих ночах
Горять жертовним полум’ям вони.

Цілуй сивини ранніх їхніх скронь,
Кажи їм: – Я жива! Жива, допоки
Отой вогонь горітиме високий
На лезі днів, і мислів, і безсонь…

Не пригаса жертовний той вогонь.