Володимир Степаненко, член ради Дніпропетровської обласної спілки громадських об’єднань Асоціація «ХІД».

В цій підбірці використані статті різних років, які на жаль, і після Майдану 2013-14рр. зберегли свою актуальність

 Сучасний період нашої історії є для нас типовим явищем.

 В боротьбі за владу (яка відкриває широкі можливості грабунку народних багатств) ущемлювана «сім’єю» частина олігархату  спрямувала народне невдоволення на повалення своїх «кривдників» через Майдан;
а ті, в свою чергу, звернулися до «Золотої орди» за допомогою.
І війна. Все, як в минулі віки.

Система визиску знесиленого народу збереглася і вдосконалюється, а за лаштунками війни здійснюється переформатування кланів.

Нова-стара влада, замість спрямування держави в конституційне русло, прикладає зусиль для узаконення того становища, що склалося: схем узурпації влади, схем привласнення народних багатств, інших корупційних схем.

  1. ПЕРШИЙ КРОК НА ШЛЯХУ
  2. МЕТА І ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДСЬКИХ РУХІВ  
  3. ГОЛОВНІ І ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАВДАННЯ «ВСЕУКРАЇНСЬКОГО МАЙДАНУ»
  4. ОЛІГАРХИ, ЧИ ОЛІГОФРЕНИ?

1. ПЕРШИЙ КРОК НА ШЛЯХУ

Зараз від багатьох людей можна почути жалі з приводу того, що наш народ морально спустошений, зневірений, роз’єднаний, байдужий і взагалі «бидло». (Звичайно ж, той, хто виносить народу такий присуд себе особисто «бидлом» не вважає).

Наш народ не бидло. Наш народ багато разів обдурений «месіями» і «месійками», тому вже все сприймає критично і на авантюрні заклики з неясною кінечною метою не ведеться. І правильно робить. Який сенс нести даремні жертви?

Наш народ піде за тими, хто вкаже ясну, омріяну для кожного мету і вселить віру в ПЕРЕМОЖНИЙ І БЕЗКРОВНИЙ(!!) шлях її досягнення.

Ми ясно усвідомлюємо, що скинути кримінальну владу – це ще не перемога. Перемога – це коли вже запрацює реальне народовладдя і почнуться НЕЗВОРОТНІ процеси відродження в оновленій, перевіреній багатьма попередніми поколіннями системі соціальних відносин в нашій державі. В основі цієї системи лежить ГРОМАДСЬКЕ МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ.

Кожне з цих трьох слів несе глибокий смисл, і тільки їх утвердження в триєдності забезпечить безкровну незворотну перемогу народу. Це є надійним фундаментом майбутньої народної міцної і сильної держави.

Ми повертаємося до осміяного ворогами(а за ними й недолугими людьми) образного твердження про те, що «кухарка може управляти державою».

На місцевому рівні «кухарка» буде управляти краще будь-якого кабінетного теоретика, бо вона ходить і їздить по місцевих дорогах, намагається зварити смачну страву на поганій воді з неякісних продуктів, підготувати дитину до школи, уберегти дітей від наркоманії, розбещення і т.д. І взагалі – вона відчуває всі проблеми забезпечення основ життя власною шкірою. І кому, як не їй вести наполегливий пошук шляхів і засобів їх вирішення? Адже всі ці проблеми мають вирішуватися не в столиці, а в своєму селі, чи мікрорайоні.

Ми повинні ясно усвідомити, що сучасна влада нічого не виробляє, а може «дати» лише те що у нас же й відбере.

Тому спочатку нам слід формалізувати територіальну громаду – юридичну особу публічного права – власника комунального майна, розпорядника загальнонародної власності на своїй адміністративній території (в межах закону і делегованих їй повноважень.)

2.МЕТА І ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДСЬКИХ РУХІВ

30.05.2012р.

 Попри задекларовані Конституцією принципи народовладдя, за відсутності організованого громадянського суспільства, компартійно-кримінальними кланами здійснено узурпацію влади і створено олігархічну систему. При цьому ними фактично приватизовані і поставлені на службу всі владні інституції: Національний Банк, державна податкова служба, ЗМІ, СБУ, армія, міліція, прокуратура, суд, і навіть уповноважений ВР з прав людини.

 Дії режиму в соціальній, гуманітарній та політичній сферах не залишають сумнівів, що ця влада – антинародна та антиукраїнська і веде Україну до катастрофи.

 Ця влада настільки цинічна, що проти її утисків і обману безглуздо протестувати;

будь-яка подачка від них (нам нашого же) носить тимчасовий характер;

в її середовищі відсутні честь і совість, –
тому з цією владою безглуздо домовлятися.

З іншого боку:

– жодна політична партія навіть не декларує зміну СИСТЕМИ влади зі зміною ПРИНЦИПІВ СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН.

– партії зайняті взаємним поборюванням  і думають лише про відсотки на наступних виборах;

– розрізнені акції протесту не приносять видимого результату, а тому, певною мірою, деморалізують  суспільство;

– свій внесок в дезорганізацію протестного руху вносять і деякі партії, які позиціонуються, як націонал-патріотичні, народні чи комуністичні, лідери яких пішли на таємні угоди з антинародним режимом, переслідуючи особисті інтереси.

Провокуючи націонал-патріотів червоними прапорами, теперішня влада переслідує дві основні мети:

 – відволікає їх від основного завдання – повалення антиукраїнського олігархічного режиму;

 – радикалізує рух опору в безперспективному напрямку, робить його безглуздим і відразливим в очах обивателя – виборця…

ПО-СПРАВЖНЬОМУ РАДИКАЛЬНИМИ Є ЛИШЕ ДІЇ, НАЦІЛЕНІ НА ПРИПИНЕННЯ ІСНУВАННЯ ОЛІГАРХІЧНОГО РЕЖИМУ І ВСТАНОВЛЕННЯ РЕАЛЬНОГО НАРОДОВЛАДДЯ.

Тому:

– НЕ відривати голови пам’ятникам більшовицької диктатури,

– НЕ палити червоні прапори,

– НЕ зривати георгіївські стрічки,

– НЕ вв’язуватись в провокативні міжнаціональні, міжконфесійні, міжпартійні протистояння, (а тим більше НЕ створювати їх),

а спрямувати всі зусилля на згуртування громадян всіх національностей, віруючих всіх конфесій, прихильників усіх партій з метою зміни СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО УСТРОЮ ДЕРЖАВИ, В ЯКІЙ РІЗНІ ГРОМАДСЬКІ ОБ’ЄДНАННЯ І КОЖЕН ЗОКРЕМА МАТИМУТЬ СВОБОДУ.

В результаті зміни СИСТЕМИ всі локальні проблеми, які нас зараз так дістають і спонукають до безрезультатних акцій протесту –  вирішаться самі по собі, автоматично.

ГОЛОВНИМ ПИТАННЯМ БУДЬ-ЯКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ БОРОТЬБИ Є ПИТАННЯ ПРО ВЛАДУ.

З приходом до влади патріотичних сил з ідеологією національного солідаризму самі по собі зникнуть підстави для протистоянь і конфліктів:

– прихильники комуністичних ідей отримають право і можливість організовувати колгоспи і народні підприємства на підставі добровільного об’єднання громадян (а не через примус терором);

– працелюбний селянин може стати фермером-одноосібником (і не буде «розкуркулений»);

– будь-яка приватна ініціатива отримає свободу і підтримку держави, якщо буде спрямована на користь суспільству;

– кожна політична ідеологія отримає свободу агітації, а кожен громадянин можливість вибирати у владу її носіїв.

Завдання держави національного солідаризму – організація і сприяння позитивному розвиткові суспільства в умовах спокою і порядку.

Один з реальних шляхів досягнення мети – перезаснування держави шляхом прийняття Народної Конституції на принципах національного солідаризму через референдум за народною ініціативою.

Для реалізації поставлених завдань необхідно створити цю «народну ініціативу», для чого:

– об’єднати всі громадські організації, партії та окремих патріотів навколо ЦЕНТРАЛЬНОЇ ІДЕЇ – перезаснування держави на принципах національного солідаризму;

– опираючись на полум’яних патріотів, запалити віру людей в їх спроможність це здійснити.

Слід враховувати, що

не кожен може ризикувати життям, свободою, здоров’ям, спокоєм, особистим часом, майном та ін. заради досягнення цієї мети. Але, приєднуючись до народної ініціативи, кожен повинен знайти ту межу власної пожертви, на яку він спроможний заради спільного порятунку. 

Без повалення влади олігархії і встановлення реального народовладдя у нашого народу немає майбутнього.

МИ МОЖЕМО ЦЕ ЗРОБИТИ І МИ ЦЕ ЗРОБИМО!

3.ГОЛОВНІ І ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАВДАННЯ “ВСЕУКРАЇНСЬКОГО МАЙДАНУ”

«… всяке дерево пізнається за плодами своїми,
тому   що   не   збирають   смоков   з   тернів
і   не   збирають    винограду    з   кущівника»
(Лк.6:44)

Олігархічна політична система – це влада великих грошей, ідеологічною основою якої є принцип: гроші – це влада, а влада – це гроші.

Олігархічна політична система, якими б лозунгами її не прикрашали, якими б привабливими назвами не прикривалися її партії – завжди розродиться своїми характерними плодами: тотальний монополізм, корупція, феодалізм, зубожіння народу.

Всяка система запрограмована на самозбереження, тому при реальній загрозі заміни олігархічної системи влади системою реального народовладдя слід очікувати, що всі кланові угруповання об’єднаються, бо у них спільна ідеологія: гроші забезпечують владу, а влада відкриває можливості спрямовувати грошові потоки в державі до власних кишень можновладців
Далі – по колу: намивання грошей і влади, аж до повного знищення держави і власного народу.
Що ми зараз і спостерігаємо.

І все це в олігархічній системі влади присутнє незалежно від персоналій. Від персоналій залежить лише інтенсивність процесу, але не його спрямування.

Депутати з програвших вибори партій, зраджують свій клан, перебігаючи до провладного, але не зраджують принципів олігархічнсї системи: гроші – це влада, а влада – це гроші.

Показовим для наших «непотопляємих» «слуг народу» є політичний послужний список «народного» депутата В.Сівковича: (http://file.liga.net/person/935-vladimir-sivkovich.html )
З 1983 — в органах КДБ. Член правл. ПРП (05.1999-2001);  з 01.2001 — 1-й заступник голови Партії «Вперед, Україно!»; член президії Політради Політ. партії «Трудова Україна» (04.-11.2005);   член фракції «Єдина Україна» (05.-10.2002);  позафр. (10.2002-03.03);  член групи «Европейський вибір» (03.-11.2003);  член фракції «Регіони України» (11.2003-04.04);  позафракційний (04.-07.2004);  уповноважений представник групи «Центр» (07.2004-02.05);  позафр. (02.-09.2005);  член фракції НДП і партії «Трудова Україна» (09.-10.2005);  позафракційний (10.-11.2005);  член фракції Партії регіонів «Регіони України» (з 12.2005);  Народний депутат України 5-го скликання з 04.2006 від Партії регіонів; Народний депутат України 6-го скликання з 11.2007 від Партії регіонів; Член Партії регіонів, заступник голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з 07.2006);  член фракції Партії регіонів (з 05.2006).

Звертаю увагу:

   ВСІ ПАРТІЇ, БЛОКИ, ФРАКЦІЇ, ГРУПИ, ЯКИМИ МАСКУВАВСЯ СІВКОВИЧ, БАЗУЮТЬСЯ   НА ОДНІЙ ПОЛІТИЧНІЙ ПЛАТФОРМІ: ГРОШІ – ВЛАДА – ГРОШІ.

Натомість ОБІЦЯНКИ НА ВСІ СМАКИ. І всім байдуже, що Вищий Адміністративний Суд відхилив позов виборця до Президента Януковича про невиконання ним своїх передвиборчих обіцянок, на підставі того, що «передвиборча програма кандидата на пост Президента України не є законодавчим актом» (Постанова ВАСУ від 21.7.2011р. П/9991/367/11).
Тобто, всі передвиборчі партійні обіцянки – то порожня тріскотня для простаків.

Важливий лише ведучий принцип: ГРОШІ – ВЛАДА – ГРОШІ.

Таким чином, ми реально маємо дві провідні ідеології: «гроші-влада-гроші» і її альтернатива – «народовладдя». Ідеологія «гроші-влада-гроші» породила феодальну мафіозну державу Україну (http://lelekanews.blogspot.com/2013/07/blutkitt.html ); ідеологія «народовладдя» має народити перевірену світовою практикою  державу національного солідаризму Українську Народну Республіку. (http://lelekasicheslav.blogspot.com/2014/06/2.html )

Для поглиблення узурпації влади олігархія вже зомбує народ намірами проводити вибори до Верховної Ради за відкритими партійними списками, як єдиним засобом для обрання «справжніх виразників і захисників» інтересів народу. На прикладі Сівковича і на власній шкірі ми маємо зрозуміти, що таке наші «політичні партії» і хто формує списки «захисників (і чиїх?) інтересів»

Звертаю увагу:

Більшість кандидатів в президенти (також і П.Порошенко) заявляли про намір обрання депутатів до Верховної Ради виключно за партійними списками, що продемонструвало їх намір увічнити диктатуру олігархії.

Чому увічнити? Тому, що всі нинішні партії або належать олігархам, або є бізнес-проектами по продажу дорого місць у партійному списку байдуже якої відкритості. Нечисленні демократичні партії нафаршировані єзуїтами від олігархів і тому імпотентні.

 Тому, за кого б ми не проголосували на парламентських виборах – це будуть слуги олігархії, за будь-якого співвідношення партійного, чи персонального складу Верховної Ради.

 Партія, як посередник, повністю закриває доступ до влади патріотам – представникам найбільших (базових) соціальних верств. Це вже підтверджують позачергові вибори 25 травня до Київради. Це і є одна із форм узурпації влади. http://ukranews.com/uk/article/2014/06/06/556 ; http://lelekasicheslav.blogspot.com/2014/06/17.html

Але вихід є.

Усвідомлення того, що диктатуру олігархії на місцях проводять їх ставленики в органах місцевого самоврядування (http://www.pravda.com.ua/articles/2010/09/15/5385178/?attempt=1 ) головним і першочерговим завданням громадських рухів є встановлення реального народовладдя в територіальних громадах у відповідності до вимог чинної Конституції України, для чого:

– провести вибори депутатів місцевих рад за мажоритарною системою з нормами представництва один депутат від 350-500 жителів у міських радах і 50-75 жителів у сільських радах;
– при цьому запровадити принцип, за яким кандидат в депутати має проживати в своєму окрузі більше 3-х років (або з часу первинного заселення нового будинку).
прийняттям статутів територіальних громад утворити територіальні громади юридичні особи публічного права – власників комунального майна, фінансових ресурсів територіальної громади, розпорядників природних ресурсів, віднесених згідно з законодавством до їх відання;
– створити і до кожних виборів оновлювати реєстр виборців громади.

І лише після цього провести вибори до Верховної Ради виключно за мажоритарною системою з вимогою осілості депутата в своєму окрузі не менше 5 років до дня виборів.

Лише після виконання цих умов може розпочатися парламентський процес змін Конституції з метою переходу до держави національного солідаризму (http://lelekasicheslav.blogspot.com/2014/05/1.html    http://lelekasicheslav.blogspot.com/2014/05/2.html )

23.04.2012р.      4.ОЛІГАРХИ, ЧИ ОЛІГОФРЕНИ?
                                     (про національний солідаризм)

Деякі мої знайомі працюють в приватних фірмах, деякі – в державних.

Відгуки про роботу, про зарплату, про соціальний захист – різні.

Про роботу в шахтах Рината Ахметова часто говорять «татарське іго».

На державних підприємствах – посередньо, або погано.

Про одне з підприємств малого бізнесу – відгуки якнайкращі: прийнятна заробітна платня і вчасно; до великих свят – подарунки з шампанським; святкування кожного Нового року – разом в кав’ярні; обов’язкові подарунки до дня народження. Колектив разом з підприємцем – як одна сім’я.

Таке підприємство і є ідеал національного солідаризму. Наша мета – всі відносини в сфері економіки незалежно від форм власності повинні бути прийнятними як для держави, так і для власника підприємства та найманого працівника. В інших сферах людської діяльності – також.

НАЦІОНАЛЬНИЙ СОЛІДАРИЗМ – це гармонізація відносин у всіх сферах життя. Це омріяне нашими мудрецями ЧУТТЯ ЄДИНОЇ РОДИНИ.

Маленька Фінляндія, вирвавшись з неволі Російської імперії, завдяки національному солідаризму швидко підняла економіку і встояла проти агресії такого монстра, як СССР. Фіни захищали СВОЮ державу, СВОЮ свободу, всі – від пролетаря до капіталіста, бо було чуття єдиної родини.

І зараз, в Фінляндії, Норвегії, Швеції, Нідерландах – депутати і міністри добираються на роботу, скупляються в магазинах без всякої охорони , бо не чинять своїм людям зла, бо всі громадяни – єдина родина.

Для цього треба змінювати систему соціальних відносин. Необхідно міняти психологію як підприємця, так і найманого працівника, а також чиновника, який є уособленням держави. Необхідно ліквідувати всі функції держави, які створені виключно для корупції і забезпечити умови для вільного розвитку економіки і суспільства.

Це дуже важке завдання, бо в спадок від «папєрєдніков» маємо досвід тоталітаризму, де всяка ініціатива «наказуєма» та досвід кримінальних відносин, де кожен «сам за себе і проти всіх». Все це наклало на психіку людей тяжкий відбиток страху, зневіри та спотворених моральних цінностей.

Треба викорінити закладену «папєрєднікамі» брехню і подвійну мораль, як основу взаємовідносин.

Слово повинно стати повноцінним еквівалентом дії.

Жахає загальне невігластво «проффесіоналів», їхнє абсолютне нерозуміння спрямування сучасної політики світової закуліси.

Зараз основною рушійною силою спрямування світової політики є гроші надпотужних транснаціональних банків (ТНБ) та економічна потуга світового масштабу транснаціональних корпорацій (ТНК). Сьогоднішні наші «олігархи» – для скоординованої міжнародної політики ТНБ та ТНК менше важать, ніж нашим олігархам наш малий бізнес (який олігархи нещадно нищать всіма способами).

(Може бути, що деякі з наших олігархів уже є метастазами ТНБ та ТНК в Україні і мають завдання прибрати до рук економіку, та задешево без посередників скупити землю).

Наші олігархи (які не мають безпосереднього відношення до ТНК) вважають, що вони грабують народ і руйнують країну, наживаючи статки для себе. Це їхня ілюзія – вони лише буферні виконавці брудної  роботи руйнування економіки та концентрації народного багатства в приватних руках. При цьому вони викликають до себе ненависть народу, чим руйнують під собою національну опору і захист.

Усіх оцих безродних «олігархів-олігофренів» у всесвітніх фінансових аферистів є тисячі способів позбавити статків і впливу, а то й життя. І вони це обов’язково зроблять. Найдешевшим і найефективнішим способом. (Кукловоди світової політики ставлять і вбивають президентів, розоряють і знищують цілі країни, і наші «олігархи» із своїми свинячими рилами явно не до їхнього столу).

Вони зроблять це у той самий спосіб і з тою самою метою, з якою це зараз роблять олігархічні клани по відношенню до малого і середнього бізнесу у власнїй країні.

Скоординовані в діях ТНБ та ТНК вже не у народу, а сконцентровані у наших олігархів-олігофренів багатства відберуть (під схвальне злорадство «лохторату»), а негатив пограбування власного народу олігофренами залишать їм і нам на недобру згадку.

За 20 років партноменклатурна та кримінальна «еліта» підвели народ і самі себе до крайнього рубежу. Тільки усвідомлення смертельної загрози може об’єднати націю. У нас немає іншої батьківщини. Ми можемо стати вигнанцями НА НАШІЙ, ВЖЕ НЕ СВОЇЙ ЗЕМЛІ.  ВСІ.  ВКЛЮЧАЮЧИ «ОЛІГАРХІВ».

Якщо всі ми – ліберали, комуністи і націоналісти; капіталісти і пролетарі; люди різних поколінь, віросповідань і національностей, не усвідомимо, що ми українці і потрібні самі собі лише в Україні, що лише тут ми вдома – різні, але «свої» і захищені «своїми».

В тій ситуації, що склалася, немає іншого прийнятного виходу, ніж покінчити з розбратом і здійснити перехід мирним шляхом до принципів національного солідаризму. Ще на початку 90-х років треба було провести кадрову, а не соціальну революцію і вже потім здійснити цей перехід. Ми могли би уникнути цієї руїни. Але «маємо те, що маємо».

Тому, найкоротшим шляхом, ігноруючи пустопорожні програми і обіцянки всіх учасників передвиборних «перегонів»– ЧЕРЕЗ КОНСТИТУЦІЙНИЙ РЕФЕРЕНДУМ ЗДІЙСНИТИ ПЕРЕЗАСНУВАННЯ ДЕРЖАВИ НА ПРИНЦИПАХ НАЦІОНАЛЬНОГО СОЛІДАРИЗМУ.

Це повинно стати ОСОБИСТОЮ СПРАВОЮ кожного патріота!