Безымянный

https://www.youtube.com/watch?v=hD5tqwTJXTc

В своїх кіновиступах Ігор Кізіма зверхньо демонструє свою виключність в тлумаченні законодавства, виправдання чи засудження законодавця, припустимість-неприпустимість помилок, чи умисних перекручень, використовуючи, як незаперечний критерій істинності своїх суджень те, що він «фахівець права», а всі інші – «сантехніки і кухарки», що посміли лізти не в своє діло.


Він, через відсутність знань і навіть уявлень, яким інструментарієм мислення володіють технічно освічені фахівці (без лапок) де алгебра логіки Джона Буля поглинає логіку гуманітаріїв, як універсальна алгебра примітивну арифметику;
де теорія автоматичного управління систем та кібернетика Норберта Вінера дають інструменти для застосування універсальних законів природи до всіх процесів як в природі, так і в соціумі.
Люди, які не тільки не тримали в руках, а й не чули про математичну «Теорію катастроф» (зокрема Арнольда), довільно використовують термін «біфуркація» в значенні «точка неповернення» лише для створення іміджу «науковості» і бундючаться, як не лопнуть.


І.Кізіма втягує нас в віртуальний світ «ідеалістичного права», чим відволікає від жорстокої правди реального світу. Його облудні судження позитивно сприймаються деякими патріотами, що наносить шкоду процесу пошуку нами практичних способів і засобів для відвернення з шляху «реформ», що ведуть до національної катастрофи. І це мене, «сантехніка» з трьома вищими різнопрофільними технічними освітами, змусило вступити в цю дискусію з «фахівцем права».

Пройшло 24 роки так званих «реформ». За крилатим виразом одного з авторитетних ідеологів «покращання»: «Маємо те, що маємо».
А чи цього ми бажали? Чи ставили ми за мету опустити нижче рівня бідності 80% наших людей, щоб за їх рахунок статки 100 найбагатших людей України перевищували бюджет країни??
І все це при Конституціях УРСР, (потім України) – одних з кращих (можливо найкращих) у світі.
Тоді чому ж вони не спрацювали?

Всі обіцянки ( передвиборні програми) кандидатів в депутати і в президенти будь-яких попередніх виборів можна виразити просто – «Дайте мені владу і я забезпечу «покращання» вашого життя».

Але кожна нова каденція наших обранців призводить замість покращення до все глибшого падіння. І це очевидно.

«Сантєхніки і кухарки», (так зневажливо визначає місце «джерела влади» в справах політики «фахівець права» Ігор Кізіма).
Так от, сантехніки і кухарки та інші професії з низькою оплатою їх праці, першими на своїй шкірі відчувають кожне чергове «покращання», і тому першими на це реагують, а більш забезпечені «фахівці-правники» мляво тусуються в віртуальному правовому середовищі і при цьому впарюють нам і один одному в мізки правові софізми.

«По ділах їхніх пізнаєте їх» (Біблія). «Практика – критерій істини» (Філософія). То ж погляньте навколо – світ реалій переповнений доказами, які спростовують всі правові софізми облудливих «фахівців»!!

ОБІЦЯНКИ І РЕАЛІЇ

«По ділах їхніх пізнаєте їх» (Біблія). «Практика – критерій істини» (Філософія). То ж погляньте навколо – світ реалій переповнений доказами, які спростовують всі правові софізми облудливих «фахівців»!!

Нас переконували, що приватизація суспільного майна призведе до появи ефективного власника, інтенсифікації процесів економічного розвитку і підвищення життєвого рівня людини (тобто покращання).

Реально – приватизація (продаж за безцінь собі, або «своїм» через хабар і без мантрів про ефективну економіку), вже відверто перетворена на джерело поповнення злиденного бюджету проїдання. Та й сам бюджет став приватною «годівницею» можновладців.

Реально маємо зруйновану економіку, зруйновану соціальну сферу, зруйновані всі інші сфери життя і, як результат – тотальне зубожіння і деградація людей на тлі розбудови інфраструктури розваг так званої «еліти».

«Сантєхніки» і «кухарки», навіть не знаючи юридичних визначень таких слів, як «узурпація», «легітимність», «правомочність», навіть не знаючи які вони самі мають права і де вони записані, керуючись одним лише здоровим глуздом і почуттям справедливості – безпомилково визначили, де знаходиться джерело зла, вийшли на майдан і свою частину роботи виконалиціною власних життів прогнали бандитську владу.

ЦЕ ЗДІЙСНИЛИ САМЕ ВОНИ!

І їхні вимоги, попри всю зневагу Кізіми, були спрямовані на захист своїх саме конституційних прав і саме від узурпаторів, бо «справедливість» і «право» мають один корінь!

Але не маючи єдиної об’єднавчої ідеї побудови нової системи соціальних відносин, ясної стратегічної мети і жертовно відданих справі народу рішучих освічених провідників – рух втрачає переможну ходу і перетворюється на бунт «безглуздий і безпощадний», що закономірно завершується поразкою.

А хто мав би сформулювати стратегічну МЕТУ, образ тої омріяної держави? Хто мав би розробити тактику проходження шляху до мети? Хто мав би надихнути людей власною вірою в силу громади? Хто мав би очолити благородну справу встановлення стійкої системи реального народовладдя?

Чванливі напівсонні «фахівці» – люди, яким це реально не болить, закохані в себе віртуальні патріоти, – на це виявилися неспроможними.

«Україна понад усе!» – передбачає самозречення, об’єднання інтелектуальних і фізичних зусиль,– але це не їхнє. Бо вони дуже помірковані… І дуже законобоязнені там, де узурпатори об Конституцію і закон витирають ноги.

І тут до речі про зневагу Кізіми до Майдану: «Вийшла частина населення, яка дужче кричить і т.п.» Пояснюю. Не може весь народ прийти на фронт проти агресії Путіна. Там стоять люди, готові на найвищу міру пожертви заради свободи. Точнісінько так було на Майдані в Києві, де був фронт проти внутрішньої окупації.

Всі інші, від «кухарок і сантєхніків» до професорів і академіків підтримували їх  (і підтримують зараз наших воїнів) матеріально і морально в міру своїх можливостей. Є трудівники і є паразити… Хтось вийшов на Майдан за власну свободу, за встановлення народовладдя, за справедливість; хтось на Антимайдан за власну бандитську сваволю, хтось за гроші, хтось здуру. Це реальне суспільство. Гроші, харчі, одяг для Майдану в столиці збирали на місцевих майданах по всій Україні.

Зараз Майдан продовжується, тільки в іншій формі.
В результаті цього протистояння, – або трудівники упокорять бандитську сваволю, або ж остаточно стануть рабами.

3.ПРО ДЕРЖАВНИЙ ПЕРЕВОРОТ

Бюрократія має в своєму володінні державу, спірітуалістичну сутність суспільства: це і є її приватна власність. Всеохопний дух бюрократії є тайна, таємність. Дотримання цієї таємності забезпечується в її власному середовищі її ієрархічною організацією, а по відношенню до зовнішнього світу – її замкнутим корпоративним характером. Відкритий дух держави, а також і державне мислення тому бюрократії представляються зрадою по відношенню до її таємниці.
Карл Маркс, Твори т.1 стор.272.

 Кізіма доводить нам софізм про легітимність нелегітимного, і називає наші доводи «крючкотворством». «Приймаєте участь у виборах, значить забезпечуєте представницькій владі легітимність.»

Але це не означає права на прийняття цією владою рішень у нелегітимний спосіб – бо це є свавіллям! А свавілля – достатня ознака узурпації влади.

Передвиборні обіцянки (партій, чи фізичних осіб-кандидатів) за правовою природою є формою договору між кандидатом на владу і виборцями, в результаті невиконання якого мають застосуватися санкції, в тому числі судові.
Всі дії, які не обумовлені в «програмах-обіцянках» за які народ проголосував, мають здійснюватися не свавільно, а на підставі закону! (ст19 КУ) (Програму виконуй в межах обіцяного, а все інше може змінюватися у відповідності до легітимно наданих народом конституційних повноважень.)

Один «сантєхнік» посмів подати позов до суду про невиконання Януковичем передвиборчих обіцянок. В постанові суду багато вітійства, а суть викладена в одній фразі: «Передвиборча програма кандидата на пост Президента України не є законодавчим актом» (Постанова ВАСУ від 21.7.11р. П/9991/367/11); Додам: вона не є лібретто до балету; вона не є романом про кохання і ще багато чим “не є”.  Судді «легітимного» суду («вчені юристи» за рівнем фаховості не вище І.Кізіми) не розгледіли, що Передвиборча програма фактично є формою договору між претендентом на трон і виборцями, тому порушник договору має нести відповідальність в судовому порядку.

ЦК, Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків
1. Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

  1. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:
    1) договори та інші правочини;

ЦК: Стаття 629. Обов’язковість договору
1. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Якщо зібрати обіцянки всіх представницьких органів за часи незалежності і порівняти з реальними діями і їх практичними результатами – то свавілля там на роки і роки відсидки і навіть на розстріл.

Ви хоч в яких «програмах» знайдете «обіцянку» реального змісту: «Якщо мене оберете, то я сприятиму приватизації вашого майна своїм кланом, щоб потім обладнання приватизованих підприємств продати як металобрухт, приміщення підприємств продати на злом, а на виручені гроші побудувати собі палаци, кегельбани, сауни, салони, нічні клуби, а залишок сховати за кордоном»?? – Немає?.
А огляньтесь навколо: реально – є. А в Конституції УРСР ст10, (яку досі ніхто легітимно не відмінив) «охорона і примноження соціалістичної власності», а в Кримінальному кодексі – відповідальність…

Законом УРСР «Про зміни і доповнення Конституції Української РСР» від 24.10.1990 № 404-XII одні статті «виключені», інші – викладені в новій редакції, а «Глава2 Економічна система», «Глава16 Державний план» та «Глава17 Державний бюджет» присутні, але в дивному, неозначенному статусі: «…припинити дію (???) до прийняття нової Конституції  Української РСР!!

(Це як в анекдоті про раввіна, який знайшов тугий гаманець, але не міг підняти, бо була субота… Тоді він помолився і всемогутній зробив так, що кругом була субота, а в нього став четвер і він підняв гаманець.)

Це звичайний шулерський прийом, бо оцим «припинити дію» прикрито антинародний державний переворот і грабіж. (Кругом субота – глави 2,16, 17 присутні, а в грабіжників четвер – бо вони не діють!!)

Верховна Рада першого демократичного скликання була обрана на підставі Конституції УРСР, депутати прийняли присягу дотримання Конституції, в якій стаття 10 приписувала охорону і примноження соціалістичної власності і де стаття 5 передбачає найважливіші питання виносити на референдум.

Свавільна зміна соціальних і економічних відносин в країні від соціалізму до капіталізму по-вашому не підпадає під дію ст5 Конституції УРСР? Де референдум?

Якщо прослідкувати мандри виключної власності народу України від ст11 Конституції УРСР  через ЗУ «Про власність» та через «Конституційний Договір» до ст13 КУ, то слово «виключна» (власність) – нелегітимно «загублене» і вже не власник особисто має розпоряджатися виключно своєю власністю, а представницькі органи… Хіба це все не є узурпація влади (привласнення держави) представницькими органами?

4.ПРО ЗГОРТАННЯ НАРОДОВЛАДДЯ

А послідовне скорочення представництва народу в радах і ліквідація мажоритарної системи виборів – хіба це не є удушенням демократії (ст1 КУ) і поглибленням узурпації влади організованою меншістю? 110-тисячний Павлоград в період 1979-91років мав 360 депутатів міськради, яка була формально, але БУЛА представлена усіма прошарками суспільства, зараз – 46 «депутатів» (де 23 – директори, та заступники директорів підприємств і установ і лише 1 робітник), а за НОВИМ законом 2015 року чисельність депутатів ще скорочено до 34  і вже ВИКЛЮЧНО ставлеників олігархії – бо за партійними списками! (Жити по-новому!)

Під кожні вибори твориться новий закон про вибори, відверто спрямований на збереження узурпованої олігархією влади і виключення можливості народу проявити СВОЮ волю. За ситуації «виборів без вибору» заблокували навіть можливість проголосувати «проти всіх» і цим у цивілізований спосіб змусити владу рахуватися з інтересами народу. І це також є незаперечним свідченням узурпації влади і її утримання злочинною організованою меншістю.

А останній закон за мірою цинізму і зневаги до Конституції перевершив всі попередні шахрайства:
– списки кандидатів упорядковує власник партії. (Це є реінкарнація статті 6 Конституції СРСР-УРСР, коли парткоми КПСС організовували «висунення» кандидатів у депутати), а зараз народ може «вільно» обирати лише запропоноване олігархом…(Порушення ст71, ст.22 КУ)
– впливовість олігархічних партій забезпечується можливостями майнового стану, зокрема розмірами їхніх виборчих фондів, приватних партійних ЗМІ та грошовою заставою. (Порушення ст24 КУ)
– якщо кандидат у вашому «окрузі» набере 100%, але партія, що його включила в список не подолає прохідний бар’єр – ваше волевиявлення викинуть на смітник, бо ці «округи» не є округами в традиційному сенсі; (Порушення ст38, ст71КУ)
– створивши ситуацію «виборів без вибору» Верховна Рада не передбачила голосування «проти всіх» – чим заблокувала можливість виразити протест партійному свавіллю цивілізованим способом, що є порушенням Конституції (ст36 абз2 перше речення, ст. 38, ст71КУ), залишаючи нам лише повстання – визнаний міжнародним правом МАЙДАН. (ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ ГА ООН від 10 грудня 1948 року – Преамбула, абзац 3)

Саме відсутність цивілізованих можливостей впливу на якість влади породжує «майдани». І ця влада здійснює це ще більш інтенсивно, ніж їх «папірєднікі».

«Новий» закон про місцеві вибори забезпечує необмежені преференції олігархічним партіям, які сповідують тотожну ідеологію грабунку наших багатств. Ці партії на виборах будуть змагатися між собою лише за ієрархічну позицію в держструктурі, що надає ширші можливості пограбування.

За будь-якої комбінації партійного представництва в радах нічого не зміниться – міра пограбування для нас буде по-максимуму, зміняться лише квоти розподілу награбованого між партійними кланами.

Далі буде.   Володимир Степаненко.