НАРОДНА КОНСТИТУЦІЯ
УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕСПУБЛІКИ
(проект, 6-а редакція)

Перші розділи проекту винесені на інтернет-обговорення 07.02.2012року
http://lelekanews.blogspot.com/2012/02/blog-post_07.html

За результатами обговорення зміни вносилися 21.11.2013р; 23.01.2014р; 10.03.2014р; 01.02.2016р. Пʼята редакція завершена 19.05.2016р.
Шоста редакція завершена 3 травня 2017р.
Зміни і доповнення до 5-ї редакції здійснені за матеріалами круглих столів, проведених в період з червня 2016р до травня 2017р. виділені зеленим шрифтом.
Номери статей чинної Конституції України, які відповідають кон-стантам даного проекту, подані по тексту в квадратних [хх] дужках.
:

Під загальною редакцією Володимира Степаненка
Моб. 0501654047; 0970956561; stepanenko-47@ukr.net; Скайп: svp-47
http://grom-kozak.16mb.com/народна-конституція-україни-проект/

М.Павлоград
03.05.2017

НАРОДНА КОНСТИТУЦІЯ УНР (проект,  6а редакція)
З М І С Т 
ПРЕАМБУЛА
Розділ 1. Національна ідея 
Розділ 2. Загальні засади втілення української національної ідеї 
Розділ 3.Громадянство
Розділ 4.Національна політика
Розділ 5. Права і обов’язки громадянина України 
Розділ 6. Освіта і виховання 
Розділ 7. Культура і виховання 
Розділ 8. Молодіжна політика. Сім’я
Розділ 9. Охорона здоров’я 
Розділ 10. Природоохорона 
Розділ 11. Економічна політика 
Розділ 12. Трудові відносини 
Розділ 13. Зовнішня політика
Розділ 14. Національна та інформаційна безпека
Розділ 15. Збройні Сили України 
Розділ 16. Територіальний та адміністративний устрій держави 
Розділ 17. Система громадського самоврядування 
Розділ 18. Народне волевиявлення 
Розділ 19. Виборча система представницьких органів врядування 
Розділ 20. Референдуми, плебісцити опитування 
Розділ 21. Порядок проведення виборів, референдумів,опитувань 
Розділ 22 . Народна Рада України 
Розділ 23. Повноваження Народної Ради України 
Розділ 24. Президент України 
Розділ 25. Повноваження Президента України 
Розділ 26. Бюджетна політика 
Розділ 27 Кабінет Міністрів України 
Розділ 28. Повноваження Кабінету Міністрів України 
Розділ 29. Прокуратура 
Розділ 30. Правосуддя 
Розділ 31.Департамент конституційного нагляду 
Розділ 32. Державні символи 
Розділ 33. Внесення змін до Конституції України 
Розділ 34. Прикінцеві положення 
Розділ 35 Перехідні положення 

П Р Е А М Б У Л А
Ми, громадяни України, виражаючи свою суверенну волю,
керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням;
– здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України
від16 липня 1990 року;
– спираючись на багатовікову історію національного державотворення, що увібрала в себе конституційну спадщину:
Руської Правди князя Ярослава Мудрого, Русько-Литовського Статуту, Універсалу Української Народної Республіки;
– конституцій: Західно-Української Народної Республіки, Карпатської України та Української Радянської Соціалістичної Республіки, Конституції України − прийнятої в 1996 році;
– дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя,
– піклуючись про утвердження суспільної злагоди на землі України,
– прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу,
– усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями,
– враховуючи українські національні традиції, звичаї та людяний волелюбний менталітет українців,
– схиляючи голови перед героями Революції Гідності та новітньої війни за незалежність і територіальну цілісність України,
– виходячи з того, що Конституція України 1996 року виконала свою правову та історичну місію, –
скасовуємо Конституцію, прийняту Верховною Радою 28 червня 1996року,
і перезасновуємо державу прийняттям Народної Конституції Української національної республікии – Суспільного Договору громадян України між собою про правові основи соціальної організації життя народу України.

Розділ 1. Українська Національна ідея
«Україна – суверенна, національна, досконало розвинена держава, створена громадою життєдайної духовності, колиска людської цивілізації та джерело Натхнення на шляху до Гармонії Всесвіту»

Втілення національної ідеї починається з реалізації найвищих духовних принципів:
− плоть нищить, а Дух – животворить;
− праведність спричиняє підйом величі народу, а беззаконня – веде його до деградації і нечестя;

Втілення національної ідеї відбувається через дотримання фундаментальних принципів права, які визначають дух і букву, зміст і спрямування, а також порядок реалізації правових актів держави. До них відносяться:
1. принцип демократизму – гарантія участі громадян в управлінні державними справами (і їх прозорості) на всіх адміністративних рівнях;
2. принцип гуманізму – це людяність у відносинах між людьми і людей з природою, а також у відносинах між державами;
3. принцип законності – це принцип верховенства права Українського народу, як засновника і власника своєї національної держави, а також Гаранта дотримання Конституції Української національної республіки усіма субʼєктами соціальних і правових відносин в державі;
4. принцип рівноправ’я – всі суб’єкти правових відносин в державі мають рівні права на справедливість;
5. принцип справедливості – випливає з морального світогляду (ментальності) українців;
6. принцип єдності прав, обов’язків і відповідальності − закріплює їх збалансовану єдність і взаємозалежність;
7. принцип державного врядування – практична реалізація громадянами, а також органами державних служб і органами місцевого самоврядування соціальної організації життя народу України, обумовлених положеннями Народної Конституції України.
Константа 1. Повна назва держави: «Українська Національна Республіка»; аббревіатура: «УНР»; скорочена назва: «Республіка Україна».
Константа 1.1. Основними функціями досконало розвиненої національної держави є:
– забезпечення умов вільного життя і рівних можливостей всебічного розвитку кожного громадянина України в міру його дарувань і власної наполегливості в здійсненні своїх прагнень;
– гармонізація економічних, соціальних та національних відносин в державі;
– забезпечення надійного захисту території держави, свого народу та традиційного укладу життя українців від зовнішніх і внутрішніх посягань.
Константа 1.2. Носієм суверенітету, Гарантом Конституції і єдиною владою в державі є її громадяни – Український народ. Громадяни здійснюють владу безпосередньо і через представницькі органи місцевого, та державного самоврядування. [5]
1.2.1.Голосування в представницьких і колегіальних виконавчих органах − здійснюються виключно поіменно.
1.2.2. Для громадян діє принцип свободи: все, що не заборонено законом – дозволено; для службових і посадових осіб діє принцип припису повноважень: все, що не дозволено законом – заборонено. [19] Перевищення повноважень тягне юридичну відповідальність.
1.2.3. По праву Гаранта Конституції, той суспільний прошарок, законні права якого порушені – має право, попередивши в установленому порядку місцеві органи управління − без зброї збиратися в будь-якому місці для донесення відповідним органам управління своїх претензій і вимог щодо їх вирішення в законному порядку. Застосування засобів примусу до припинення таких зібрань є кримінальним злочином.
Константа 1.3. Україна є унітарною державою.[2]
Константа 1.4.{2.1} Україна є республіка – суверенна, демократична, правова держава громадян України. [1]
Константа 1.5.{2.2} Суверенітет України поширюється на всю її територію.[2]
Константа 1.6.{2.3} Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.[2]

Розділ 2. Загальні засади втілення української національної ідеї.
Константа 2.1.{1.4} Держава Україна будується на принципах національного солідаризму, гуманізму, єдності людини і природи, усвідомлення відповідальності людства за долю всієї планети.
2.1.1. Принцип національного солідаризму – кожен громадянин України, здійснюючи вільну діяльність в будь-якій сфері життя, забезпечуючи власні інтереси, сприяє позитивному розвиткові всього суспільства, і навпаки – діяльність суспільства (в особі держави), сприяє забезпеченню власних інтересів кожного громадянина і всебічного його розвитку.
2.1.2. Принцип гуманізму – захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і реалізацію своїх здібностей.
2.1.3. Принцип єдності людини і природи:
– усвідомлення того, що природа не є меншовартосний об’єкт експлуатації, а має рівні з людиною права на буття;
– усвідомлення того, що бездумна діяльність людини в природі обертається руйнівними наслідками.
Константа 2.2.{1.5} Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.[3]
Константа 2.3.{1.6} Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно громадянам України і не може бути узурповане державою, її органами або службовими, чи посадовими особами.[5]
{1.7} Ніхто не може узурпувати державну владу.[5]
Константа 2.4 Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, спрямованих на реалізацію української національної ідеї.[15]
Константа 2.5. Держава гарантує свободу політичної діяльності громадян України, не забороненої Конституцією і законами України.[15]
Константа 2.6. Держава гарантує свободу релігійної діяльності автокефальних церков України, не забороненої Конституцією і законами України.[35]
2.6.1. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова.[35]
Константа 2.7. Держава гарантує захист всіх видів власності, набутої на законних підставах: [41]
– невідчужувана (виключна) власність Українського народу (земля та інші природні ресурси); [13]
– державна власність (власність Українського народу, створена за рахунок капіталовкладень з державного бюджету – соціалістична власність);
– громадська власність (комунальна власність – колективна власність територіальних громад);
– приватна власність (утворена за рахунок капіталовкладень фізичних осіб);
– особиста (сімейна) власність (утворена за рахунок доходів фізичних осіб і слугує задоволенню особистих потреб їх і їхньої сім’ї);
– робоча сила – особливий вид приватної власності, яка набувається освітою, досвідом, кмітливістю; характеризується складністю виконуваних робіт, умінням, продуктивністю, творчим потенціалом, якістю результатів роботи та іншими якостями працівника;
2.7.1. Види власності і їх належність визначаються за походженням і призначенням об’єкту права власності, підтверджених документально.[41]
Власність зобов’язує. Власність повинна використовуватися на користь людині і суспільству.[13]
Константа 2.8. Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є невідчужуваними об’єктами права власності Українського народу.[13]
2.8.1.Невідчужувана власність Українського Народу є одним з джерел матеріального забезпечення Населення України. З інтегрованих рентних платежів за використання природних ресурсів формується загальний фонд добробуту, з якого, відповідно до положень його статуту:
– кожному громадянину та підданому України в рівних частках (незалежно від майнового стану), як власнику, щороку виплачується рента;
– решта – надходить до бюджетів територіальних громад (пропорційно чисельності їх жителів).
2.8.2. Від імені Українського народу права управління природними ресурсами та державною (соціалістичною) власністю здійснюють службові органи держави та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією та статутами територіальних громад з метою раціонального і ефективного використання природних ресурсів та примноження і збереження державної власності, як основи добробуту народу України.[13]
2.8.3. Службові органи держави, та органи місцевого самоврядування, на які покладено здійснення права управління об’єктами невідчужуваної власності Українського народу та державної (соціалістичної) власності, при відсутності можливості їх успішного розвитку на базі державних ресурсів, – можуть надавати їх в тимчасове, або довічне користування зареєстрованим в Україні підприємцям, чи підприємствам на умовах договору про співпрацю, договору оренди, або концесії – після обов’язкового погодження цього договору з місцевими територіальними громадами.
Константа 2.9. В тих видах економічної діяльності, які є основою фінансової стабільності та національної безпеки, держава засновує державні підприємства, або змішані підприємства за участю приватного капіталу, в яких утримує управлінський пакет державного капіталу. До таких галузей відносяться:
– енергетика;
– залізничний транспорт;
– зв’язок;
– стратегічні підприємства інших галузей економіки, згідно зі списком, затвердженим Радою національної безпеки і оборони (РНБО).
Константа 2.10. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека Українською державою визнаються як найвища соціальна цінність.[3]
Константа 2.11. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.[3]
Константа 2.12. Державна служба в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу, контрольно-наглядову та судову.[6]
Константа 2.13. Органи законодавчої, виконавчої, контрольно-наглядової та судової служб здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.[6]
2.13.1. Шляхом прямих виборів народ наділяє:
– законодавчими повноваженнями – народних та громадських депутатів;
– виконавчими – Президента (в межах військового відомства);
– контрольно-наглядовими:
1) Президента,– в межах відповідності правових актів органів державного управління вимогам Конституції і ратифікованим міжнародним договорам;
2) Генерального прокурора та Уповноваженого народу України з прав людини,– в межах дотримання діючого законодавства всіма суб’єктами правових відносин в державі згідно з їх службовими, чи посадовими повноваженнями;
– судовими – громадських суддів та суддів вищих та спеціалізованих судів.
2.13.2. Представники виборних органів державного управління, які працюють на постійній основі, мають спеціальний статус державних службовців і не можуть мати більше одного представницького мандата, не можуть обіймати посаду в об’єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.
Константа 2.14. Посадовці органів виконавчої влади не можуть мати представницького мандата, не можуть обіймати посаду в об’єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку;
Константа 2.15. Службовці та посадовці правоохоронних органів не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності
Константа 2.16. З метою протидії корупції для державних службовців та посадовців застосовується принцип «презумпції винуватості» для чого:
– державні службовці та посадовці зобов’язані декларувати доходи і майно, витрати, боргові та кредитні зобов’язання і права майнового характеру, в тому числі права і обов’язки в сфері орендних правовідносин свої та близьких родичів;
– в обґрунтованих випадках, для викриття корупціонера правоохоронними, або контролюючими органами може застосовуватися провокація хабара.
Константа 2.17. Президент України цією Конституцією наділяється особливими повноваженнями Охоронця Держави і обирається та звільняється за спеціальними процедурами відповідно до Конституції.
Константа 2.18. Громада може відкликати (звільнити) будь-якого державного службовця, обраного громадою, або призначеного радою громади посадовця, за неналежне виконання ним службових, чи посадових функцій.
Константа 2.19. В Україні визнається і діє принцип верховенства права Українського народу.[8]
Константа 2.20. Конституція України має найвищу юридичну силу. [8]
Константа 2.21. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.[8]
Константа 2.22. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звер-нення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і грома-дянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.[8]

Розділ 3.Громадянство.[11]
Константа 3.1. В Україні існує єдине громадянство. Громадянський статус України успадковується від батьків, або надається Президентом України у встановленому законом порядку. Громадяни України разом утворюють Український народ. [4]
Константа 3.2. Титульна (державотворча) нація держави – українці.
Константа 3.3. Етнічні меншини (корінні народи) ─ це громадяни України, територія походження та традиційного проживання яких знаходиться в межах території України.
Константа 3.4. Українці та етнічні меншини отримують громадянство вільно.
Константа 3.5. Національні меншини – громадяни та піддані України, територія етнічного походження та традиційного проживання яких знаходиться за межами України.
Константа 3.6. Представникам національних меншин України, які мають близьких і двоюрідних родичів в країнах свого походження, біженцям, особам без громадянства – може надаватися громадянський статус «підданий» (асоційований громадянин), «біженець» (притулок), «пожитець» (вид на проживання); іноземцям – «біженець», «пожитець», що, згідно з Законом «Про громадянство України», накладає обмеження в правах і обов’язках перед Українською державою і Українським народом.
Константа 3.7. Національні меншини та емігранти:
– для отримання статусу громадянина України мають пройти натуралізацію та скласти присягу вірності Українському народу;
– для отримання статусу «підданий» – пройти натуралізацію та скласти присягу лояльності і прийняття обмежень в виборчих правах, в допуску до державних таємниць і в відсутності обов’язку служби в Збройних силах України;
Константа 3.8. Українці, етнічні та національні меншини – громадяни України – утворюють Український народ.
Константа 3.9. Громадяни та піддані України – утворюють Народ України.
Константа 3.10. Іноземцям може надаватися громадянський статус «біженець», «пожитець», що згідно з Законом «Про громадянство України», накладає обмеження в правах і обов’язках перед Українською державою і Українським народом.
– для отримання статусу «біженець», чи «пожитець» – іноземець має скласти присягу лояльності та прийняття обумовлених законом обмежень в правах і обов’язках.
Константа 3.11. Громадяни, піддані, біженці та пожитці України – утворюють Населення України.
Константа 3.12. Примусове позбавлення, або припинення громадянського статусу та накладення санкцій за його порушення здійснюється в судовому порядку у відповідності з законом.
Константа 3.16. Громадянин України у випадку державної зради, після здійснення покарання згідно закону – може бути понижений в громадянському статусі.
Константа 3.17. Держава здійснює захист від незаконного набуття українського громадянського статусу прийняттям окремого Закону «Про громадянство України», яким передбачити:
– сувору кримінальну відповідальність службових, чи посадових осіб за незаконне надання українського громадянського статусу;
–сувору кримінальну відповідальність осіб за незаконне отримання українського громадянського статусу та після здійснення покарання згідно закону – їх депортацію за межі України;
–позбавлення українського громадянства осіб, які приховують те, що вони, будучи громадянами України, набули громадянство іншої держави та після здійснення покарання згідно закону – пониження громадського статусу до пожитця, чи депортацію за межі України;
– конфіскацію на користь держави майна та капіталу, набутого в Україні порушниками Закону про громадянство за час його порушення;
– автоматичного пониження в громадському статусі до «підданого», чи «пожитця» громадян України, які придбали нерухомість за кордоном (житло, підприємництво і т.д. для себе, чи для близьких родичів і які мають це негайно декларувати до відповідних органів держави). Це положення має зворотну дію з відстрочкою реалізації згідно Закону про громадянство;
– видачу нелегальних мігрантів будь-якій країні, яка згодиться їх прийняти;
– сувору відповідальність прикордонних служб за стан охорони державного кордону від нелегальної міграції.
Константа 3.18. Національна належність успадковується від батька, чи матері (за їх спільною згодою) і засвідчується в свідоцтві про народження, а потім в паспорті громадянина (підданого) України за записом в свідоцтві про народження, в іншому випадку – за заявою повнолітнього громадянина (підданого) України.
Константа 3.19. В Україні запроваджується чотири види цивільних посвідчень особи: 1) паспорт громадянина України; 2) паспорт підданого (асоційованого громадянина) України; посвідчення пожитця України; посвідчення біженця.
Види посвідчень професійних військових визначаються Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Розділ 4. Національна політика
Константа 4.1. Державною мовою, а також мовою міжнаціонального спілкування в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. [10]
Константа 4.2. Українська держава гарантує вільний розвиток, використання і захист мов і культур корінних народів України (етнічних меншин К3.2), а на вимогу їх національних громад, територіям їх компактного проживання гарантує надання статусу національно-культурних автономій.[11], [53]
Константа 4.3. Українська держава гарантує сприяння офіційно зареєстрованим національно-культурним об’єднанням національних меншин (К3.5) в організації ними заходів по збереженню своєї національної ідентичності, розвитку рідної мови і культури, підтримання культурних зв’язків з країнами свого етнічного походження.[11]
Константа 4.4. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Розділ 5. Права та обов’язки людини і громадянина України.
Константа 5.1. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. [21]. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. [24] Спроможність реалізації прав і свобод людини і громадянина має бути забезпечена державою.
5.1.1. Не може бути привілеїв чи обмежень у правах людини за ознаками раси, соціального походження, політичних, релігійних та інших переконань, майнового стану, місця проживання, або за іншими ознаками. [24]
5.1.2. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується рівними правами і можливостями у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї.[24]
5.1.3. З урахуванням фізіологічних особливостей і функцій жінки, для жінок встановлюються обмеження на працю в тяжких та шкідливих умовах; здійснюються інші спеціальні заходи щодо охорони праці і здоров’я жінок; встановлюються пенсійні пільги; забезпечується можливість поєднувати працю з материнством; гарантуються оплачувані тримісячна дородова та шестимісячна післяродова відпустки (з зарахуванням до трудового стажу), а також надаються інші пільги вагітним жінкам і матерям.[24]
Константа 5.2. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.[22]
Константа 5.3. В умовах воєнного, або надзвичайного стану, на цей період можуть бути здійснені лише обґрунтовані обмеження конституційних прав і свобод.
Константа 5.4. При прийнятті нових правових актів, або внесенні змін до чинних правових актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. [22]
Константа 5.5 Кожна людина має право на вільні дії, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей.[23]
Константа 5.6. Кожна людина має невід’ємне право на життя. [27]
5.6.1. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини. [27]
5.6.2. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань. [27]
5.6.3. До осіб, які вчинили особливо тяжкий злочин, як виключення, судом присяжних може бути застосована смертна кара з відстрочкою її здійснення не менше, ніж на один і не більше ніж на два роки.
Константа 5.7. Кожен має право на повагу до його гідності. [28]
5.7.1. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
5.7.2. Працівники правоохоронних органів при зовнішньому знеособленні (маски, шоломи з заборолами і т.п.) мають використовувати виразні засоби для службової ідентифікації.
5.7.3. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
Константа 5.8. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. [29]
5.8.1. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. [29]
5.8.2. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. [29]
5.8.3. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз’яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. [29]
5.8.4. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
5.8.5. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.[30]
Константа 5.9. Кожному гарантується недоторканність житла.
5.9.1. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше, як за вмотивованою санкцією прокурора. .[30]
5.9.2. У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку. .[30]
Константа 5.10. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. [31]
Константа 5.11. У випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо, за санкцією прокурора гарантії Константи 5.10 можуть бути призупинені.
Константа 5.12. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. [32]
5.12.1. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини, а також в цілях розкриття, чи запобігання злочину. [32]
5.12.2. Кожному гарантується судовий захист права:
– спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї;
– на вилучення (з баз даних, досьє та ін.) конфіденційної, чи недостовірної інформації про себе і членів своєї сім’ї;
– на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням недостовірної інформації. [32]
Константа 5.13. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. [34]
5.13.1. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб.
5.13.2. Здійснення цих прав може бути обмежене законом:
– в інтересах національної безпеки;
– з метою запобігання злочинам;
– для охорони здоров’я населення;
– для захисту національних і загальнолюдських моральних цінностей;
– для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно;
– для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
– для захисту прав інших людей. [34]
Константа 5.14. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. [25]
Константа 5.15. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами. [25]
5.15.1. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну. [33]
Константа 5.16. Громадянин України має право змінити громадянство та країну проживання. [25]
Константа 5.17. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.
[35] Це право включає:
– свободу сповідувати будь-яку релігію, або не сповідувати ніякої;
– безперешкодно відправляти одноособово, чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди;
– вести іншу не заборонену законом релігійну діяльність.
5.17.1. Здійснення цієї діяльності може бути обмежене законом: [35]
– для тоталітарних релігійних організацій;
– при застосуванні до пастви сучасних психологічних маніпулятивних методик;
– при наявності ознак шахрайства, або інших ознак злочинної діяльності;
– з метою охорони здоров’я і моралі, як членів релігійної організації, так і інших людей;
– при наявності ознак діяльності на користь інших держав;
– при наявності в релігійних догмах політичної складової, або при суміщенні релігійної діяльності з політичною;
– при наявності в релігійних догмах ознак нацизму (національної «обраності», чи расової «вищості»);
– при наявності в релігійних догмах ворожого, або зневажливого відношення до людей іншого релігійного світогляду.
Константа 5.18. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою, або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. [35]
5.18.1 У разі, якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов’язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою. [35]
Константа 5.19. Громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації за територіальним принципом для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Усі об’єднання громадян рівні перед законом. [36]
5.19.1 Політичні партії та громадські організації не є суб’єктами органів державного управління і їх представники не мають виключного права обиратися до представницьких органів державного управління, чи до органів місцевого самоврядування.
5.19.2. Політичні партії та громадські організації в Україні лише сприяють формуванню і вираженню політичної волі певної групи громадян, можуть брати участь у підготовці і проведенні виборів, при цьому зобов’язані вказувати в агітаційних матеріалах і в виборчому бюлетені відповідно підтверджену партійність свого кандидата, чи належність до громадського об’єднання.
5.19.3. Членами політичних партій та громадських організацій, зареєстрованих в Україні, можуть бути лише громадяни України. [36]
5.19.4. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.
Константа 5.20. Громадяни та піддані мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. [36]
5.20.1. Професійні спілки є особливими організаціями, що об’єднують громадян та підданих, пов’язаних спільними інтересами за родом, або місцем їх професійної діяльності. [36]
5.20.2. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. [36]
5.20.3. Усі професійні спілки мають рівні права. [36]
5.20.4. Обмеження щодо утворення професійних спілок та членства у них встановлюються виключно цією Конституцією і законами України. [36]
Константа 5.21. Професійні спілки, або їх об’єднання є представниками трудящих в переговорах з роботодавцем при підписанні угод про тарифи оплати праці, про охорону праці, про трудові і соціальні гарантії та здійснюють контроль за дотриманням сторонами вказаних угод.
5.21.1. Угоди про тарифи оплати праці, про охорону праці, про трудові і соціальні гарантії між професійними спілками та роботодавцями обов’язкові до застосування для всіх категорій офіційного громадського статусу жителів України: громадян, підданих, пожитців та біженців.
Константа 5.22. Заборонено утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані: [37]
– на ліквідацію незалежності України;
– на зміну конституційного ладу насильницьким шляхом;
– на порушення суверенітету і територіальної цілісності держави;
– на підрив її безпеки;
– на незаконне захоплення державної влади;
– на пропаганду війни, насильства;
– на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі;
– на посягання на права і свободи людини, здоров’я населення.
Константа 5.23. Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань. [37]
Константа 5.24. Заборонено створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах судової системи, в виконавчих органах влади, в військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та в інших державних установах і організаціях. [37]
Константа 5.25. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій, крім обмежень на професійну діяльність службовців органів управління держави, передбачених Константами 2.15.2; 2.16; 2.17. [36]
Константа 5.26. Заборона діяльності об’єднань громадян здійснюється в судовому порядку. [37]
Константа 5.27. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державного та місцевого самоврядування. [38]
Константа 5.28. Громадяни користуються рівним правом участі в конкурсних відборах (за анкетами, резюме, у співбесідах та інше) до державної служби, а також до служби в виконавчих органах місцевого самоврядування. [38]
Константа 5.29. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких за 5днів (включно з вихідними днями) сповіщаються виконавчі органи місцевого самоврядування. [39]
5.29.1. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей. [39]
Константа 5.30. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до службових органів держави, органів місцевого самоврядування, а також службових та посадових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь в термін до 30 діб. [40]
Константа 5.31. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд. [41]
Константа 5.32. Право приватної власності набувається з дотриманням всіх діючих легітимних правових норм. [41]
Константа 5.33 Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. [41]
Константа 5.34. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване в умовах воєнного чи надзвичайного стану і лише як виняток, з мотивів суспільної необхідності, за умови повного наступного відшкодування їх вартості. [41]
Константа 5.35. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду. [41]
Константа 5.36. Кожен громадянин має право на безкоштовний наділ землі у розмірі до 0,25 гектара для будівництва власного помешкання та ведення домашнього господарства для потреб сім’ї. Власник такого наділу землі має право без будь-яких дозволів будувати (перебудовувати) будь-які об’єкти з дотриманням вимог будівельно-санітарних норм.
5.36.1. Будівництво господарських приміщень промислових масштабів на території житлової зони громади вимагає погодження з відповідними службами нагляду та громадою.
5.36.2. Якщо на такій ділянці протягом року будівництво не розпочато, ділянка повертається у власність громади.
Константа 5.37. Використання власності не може завдавати шкоди громадянським правам, свободам та гідності людей, інтересам суспіль-ства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. [13] [41]
Константа 5.38. Жителі країни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до діючих правових норм. [41]
Константа 5.39. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Підприємницька діяльність службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування на період їхньої служби обмежується законом. [42]
Константа 5.40. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. [42]
Константа 5.41. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі: [46]
– повної, часткової або тимчасової втрати працездатності;
– втрати годувальника;
– безробіття з незалежних від них обставин;
– старості;
– в інших випадках, передбачених законом.
5.41.1. Це право гарантується: [46]
– загальнообов’язковим державним соціальним та медичним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення;
– створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Константа 5.42. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від встановленого законом прожиткового мінімуму, обґрунтованого станом розвитку економіки. [46]
Константа 5.43. Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожен житель матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. [47]
5.43.1 Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно, або за доступну для них плату відповідно до закону. [47]
5.43.2. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. [47]
Константа 5.44. Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. [49]
Константа 5.45. Громадянам гарантується: [54]
– свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості;
– захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.
Константа 5.46. Кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди. [54]
Константа 5.47. Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв’язків України зі світовим співтовариством. [54]
Константа 5.48. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. [55]
Константа 5.49. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. [55]
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності службових органів держави, органів місцевого самоврядування, службових та посадових осіб цих органів.
Константа 5.50. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого народу України з прав людини. [55] [101]
Константа 5.51. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. [55]
Константа 5.52. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю службових органів державни, органів місцевого самоврядування, їх службових та посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. [56]
Константа 5.53. Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.
5.53.1. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. [57]
5.53.2. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними. [57]
Константа 5.54. Легітимні закони та інші легітимні нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. [58]
Константа 5.55. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися легітимним законом як правопорушення. [58]
Константа 5.56. Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. [63]
Константа 5.57. Кожен має право на правову допомогу. [59]
5.57.1. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав у судах та інших державних органах:
– кожен може захищатися особисто;
– може залучити фахівця в галузі права (юриста, адвоката).
5.57.2. У випадках, передбачених законом, правова допомога надається коштом держави.
Константа 5.58. Забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні покладається на адвокатуру. [59]
Константа 5.59. Ніхто не зобов’язаний виконувати протиправні розпорядження чи накази. [60]
Константа 5.60. За віддання, чи виконання протиправного розпорядження або наказу настає юридична відповідальність. [60]
Константа 5.61. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. [61]
Константа 5.62. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. [61]
Константа 5.63. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. [62]
5.63.1. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. [62]
5.63.2. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом (катуванням, шантажем, погрозами, підкиданням матеріальних доказів, підробкою документів, лжесвідченнями і тому подібними методами), а також на припущеннях. Особи, причетні до фальшування доказів, несуть покарання за найвищою мірою покарання, яку передбачає закон для статті, під яку здійснювалось фальшування.
5.63.3. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. [62]
Константа 5.64. У разі скасування вироку суду як неправосудного, держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану особі безпідставним засудженням. [62]
5.64.1. Винні у винесенні неправосудного вироку несуть покарання в мірі неправосудного вироку.
5.64.2. Весь зміст судових засідань, (включаючи прийняття рішень в дорадчій кімнаті) підлягає аудіо запису, який зберігається три роки після завершення виконання судового рішення.
Константа 5.65. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. [63]
Константа 5.66. Засуджений користується всіма правами людини, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.
Константа 5.67. Захист незалежності та територіальної цілісності України є обов’язком її громадян. [65]
Константа 5.68. Військова, або альтернативна служба є обов’язком кожного військовозобов’язаного громадянина, призваного у відповідності з плануванням війська, чи альтернативних формувань.
5.68.1. Піддані України, а також жінки ─ громадянки і піддані України, за власним бажанням, можуть взяти на себе військовий обов’язок служби за певними військово-обліковими спеціальностями згідно закону про службу в Збройних силах України.
Константа 5.69. Кожен зобов’язаний оберігати природу, історичну і культурну спадщину народу України. [66]
Константа 5.70. Кожен громадянин зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, визначених на поточний період у державі. [67]
Константа 5.71. Кожен громадянин зобов’язаний неухильно дотримуватися Конституції України. [68]
Константа 5.72. Прояв неповаги до державних символів України є кримінальним злочином. [65]
Константа 5.73. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, – за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. [26]
Константа 5.74. Незнання Конституції і законів України не звільняє від відповідальності за їх порушення. [68]
Константа 5.75. Контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений народу України з прав людини. [55] [101]

Розділ 6. Освіта і виховання
Константа 6.1. В Україні здійснюється обов’язкова загальна середня шкільна освіта і виховання громадян (надалі: шкільна освіта).
6.1.1. Мета шкільної освіти – підготовка майбутнього громадянина до самостійного життя.
Константа 6.2. В навчальних закладах України запроваджується українська мова навчання.
6.2.1. Будь-яка інша мова навчання може бути запроваджена в спеціальних навчальних закладах (в школах, середніх та вищих учбових закладах) з метою підготовки спеціалістів для потреб держави, а також за вмотивованим поданням національно-культурних товариств етнічних меншин та національно-культурних товариств національних меншин. [53]
6.2.2. Громадянам, які належать до національних, чи етнічних меншин, гарантується отримання загальної шкільної освіти рідною мовою, або вивчення рідної мови в державних і комунальних навчальних закладах за участі і підтримки місцевих офіційно зареєстрованих національно-культурних товариств. [53]
Константа 6.3. Викладачам всіх державних (комунальних) учбових закладів надається статус державного службовця з обов’язковим спілкуванням на службі з учнями та студентами, а також між собою мовою викладання.
Константа 6.4. В державних та комунальних школах освіта здійснюється за рахунок державного чи місцевого бюджетів за державною програмою обов’язкової середньої освіти, затвердженою відповідним міністерством.
Константа 6.5. Шкільна освіта покликана сформувати в майбутніх громадян світогляд, орієнтований:
– на гармонійне поєднання особистих і суспільних інтересів;
– на гармонійне поєднання національних і загальнолюдських цінностей;
– на усвідомлення відповідальності людини, як єдиного творящого начала на Землі, за долю планети.
6.5.1. При цьому повинні поглиблено вивчатись:
– правдива національна і світова історія;
– українська мова;
– українська і світова література;
– основи музичної грамоти, народних танців і співу;
– культура, світогляд і національні традиції українців;
– Конституція і право;
– біологія, природознавство, екологія, валеологія і фізична культура;
─ сімейні відносини;
– короткий курс основ індивідуальної та соціальної психології;
− факт-чекінг публічної інформації;
– домоводство та інші життєво необхідні дисципліни.
Константа 6.6. Природничі та точні науки загального курсу вивчаються в об’ємі вимог реального життя та перспектив його розвитку.
Константа 6.7. Загальний об’єм класних програм обов’язкової середньої освіти обмежується психофізіологічними можливостями навантаження дітей відповідного віку.
6.7.1. Основним критерієм якості освітніх програм має бути обґрунтований вимогами часу мінімальний об’єм знань, а якості освіти – їх глибина і міцність.
6.7.2. В будь-яких закладах середньої освіти (профільних, професійних, приватних та інших) державна програма обов’язкової середньої освіти має вивчатися в повному обсязі.
6.7.3. Поглиблене вивчення точних та природничих наук здійснюється на факультативах, на профільних, або загальноосвітніх підготовчих курсах абітурієнтів вищих учбових закладів, а також в закладах післяшкільної професійної освіти.
6.7.4. Держава контролює якість навчання в усіх закладах середньої освіти незалежно від форм власності на освітній заклад, та мови навчання.
6.7.5. Шкільна освіта завершується видачею атестата зрілості, а також (паспорта) громадянина України, (чи посвідчення іншого громадянського статусу) незалежно від віку атестанта.
Константа 6.8. Викладачам всіх державних (комунальних) учбових закладів надається статус державного службовця з обов’язковим спілкуванням на службі з учнями та студентами, а також між собою мовою викладання.
Константа 6.9. Загальна середня освіта відокремлена від церкви, а також від інших релігійних організацій. [35]
6.9.1. Релігійне виховання дітей шкільного віку може здійснюватись в релігійних закладах в позашкільний час за письмовою заявою обох батьків.
Константа 6.10. У відповідності до своїх потреб держава, на умовах договору з кожним абітурієнтом, що витримав конкурсний відбір, в закладах вищої освіти бюджетним коштом здійснює підготовку резерву спеціалістів для державних установ і підприємств. В договорі обов’язково обумовлюються критерії надання і розмір стипендії, державні пільги студентам, а також перше робоче місце та житло молодим спеціалістам – своїм стипендіатам.
Константа 6.11. Держава забезпечує доступність дошкільної, повної загальної середньої та середньої професійної освіти. [53]
Константа 6.12. Держава гарантує розвиток дошкільної, повної загальної середньої, факультативної позашкільної та післяшкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти різних форм навчання та різних форм власності навчальних закладів.
6.12.1. Державні кошти, що виділяються на освіту, розподіляються між закладами освіти усіх форм власності пропорційно чисельності учнів у цих закладах.

Розділ 7. Культура і виховання
Діяльність держави в галузі культури і виховання спрямована:
– на подолання наслідків колоніальних утисків української мови і культури Російською царською імперією та тоталітарним СРСР;
– на відродження і розвиток мови та національної культури українців і етнічних меншин України.
Константа 7.1. Діловодство, а також спілкування посадовців в державних установах та на підприємствах здійснюється державною мовою.
7.1.1. Посадові особи державних установ, закладів освіти і культури, засобів масової інформації зобов’язані досконало знати і використовувати усну і письмову державну мову.
Константа 7.2. Заборонено – в будь-яких творах, в будь-яких заходах, в будь-якому місці, за будь-яких обставин, будь-якими засобами:
– використання ненормативної лексики;
– публічне виконання, чи тиражування низькопробних та вульгарних творів, які принижують людську гідність;
– пропаганду насилля, алкоголю і наркотиків, сексуальної розбещеності і збочень;
– пропаганду споживацької моралі, паразитичного способу життя, злодійської романтики;
– пропаганду асоціальної поведінки та нав’язування інших аморальних цінностей;
– пропаганду війни, національної і расової нетерпимості.
Константа 7.3. Держава сприяє будівництву і відновленню державних та комунальних закладів культури, як необхідної ланки відродження національної культури, виховання моральної людини та осмислене заповнення її дозвілля.
Константа 7.4. Державні та комунальні заклади культури тісно співпрацюють з учбовими закладами освіти, з метою розширення та практичного застосування знань, отриманих учнями згідно з освітніми програмами, через студії – літературні, образотворчого мистецтва, народних промислів, а також через гуртки – танцювальні, співочі, краєзнавчі, технічні, натуралістів, спортивні та інші.
Константа 7.5. Державні та комунальні заклади культури також відкривають для громадян будь-яких вікових категорій студії, клуби за інтересами, проводять розважальні заходи та інше.
Константа 7.6. Держава та органи місцевого самоврядування здійснюють опіку музеїв, історичних пам’яток, сприяють збиранню та збереженню свідчень про минулі події, про людей, які творили історію. [54]
Константа 7.7. Культурна спадщина охороняється законом.
Держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність; вживає заходів для повернення в Україну національних культурних цінностей, які знаходяться за її межами. [54]

Розділ 8. Молодіжна політика. Сім’я
Константа 8.1. Держава опікується післяшкільним фізичним і духовним вихованням молоді аж до сталого їх утвердження в житті за своїм вибором.
Константа 8.2. Держава сприяє розвиткові фізичної культури і спорту. [49]
Константа 8.3. Держава приймає міри від морального розтління молоді. Держава підтримує літературу, музику, кіно, телебачення, образотворче мистецтво молодіжної тематики, яке показує переваги духовних цінностей перед матеріальними, осмисленого здорового способу життя перед життям, яке керується задоволенням поклику тваринних інстинктів.
Константа 8.4. Держава приймає безпосередню участь в патріотичному вихованні молоді на прикладах наших героїчних предків, на їх досягненнях і наслідках їхніх помилок.
8.4.1. Держава сприяє організації та здійснює матеріальне забезпечення молодіжних патріотичних клубів, вишкільних таборів підготовки до служби у війську.
Константа 8.5. Особлива роль у вихованні здорової, ініціативної, дисциплінованої, відповідальної людини надається службі в війську. Держава гарантує дотримання законності і статутних відносин в війську.
Константа 8.6. Держава опікується підготовкою молоді до створення в зрілому віці здорової міцної сім’ї і народження здорових бажаних дітей.
8.6.1. Держава сприяє тому, щоб кожна молода сім’я ще до народження дитини могла забезпечити себе житлом і достатнім мінімумом матеріальних благ.
Константа 8.7. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. [51]
8.7.1. Оплачувана в розмірі мінімальної заробітної платні відпустка по догляду за дитиною до трьох років може надаватися одному з батьків.
Константа 8.8. Батьки зобов’язані утримувати і виховувати дітей до їх повноліття. [51]
Константа 8.9. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. [51]
Константа 8.10. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. [51]
Константа 8.11. Діти рівні у своїх правах незалежно від соціального походження, майнового стану батьків, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. [52]
Константа 8.12. Насильство над дитиною та її жорстока експлуатація в сім’ї і поза сім’єю – переслідуються законом. [52]
Константа 8.13. Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. [52]
8.13.1. З осіб, які відмовилися від батьківства, чи позбавлені батьківства, держава стягує аліменти на утримання їхніх дітей до повноліття, (чи до завершення їх професійного навчання, але не довше ніж до досягнення дитиною 23 років).

Розділ 9. Охорона здоров’я
Константа 9.1. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. [49]
9.1.1. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я обґрунтований мінімальний об’єм медичних послуг надається безоплатно.
9.1.2. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
Константа 9.2. Невідкладну першу допомогу лікарняний заклад незалежно від форми власності зобов’язаний надати безкоштовно.
Константа 9.3. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування, для чого державна система охорони здоров’я ділиться на профілактичну і лікувальну.
Константа 9.4. Профілактикою захворювань, атестацією робочих місць на виробництвах, амбулаторним лікуванням, розміщенням своїх клієнтів в лікувальні заклади, здійсненням контролю за правильністю діагностики і лікування в стаціонарних лікарняних закладах та оплатою з своїх коштів лікування і реабілітації хворих – опікується Державна Медична Страхова Компанія (Державна МСК).
9.4.1. У випадку не погодженого з страховою компанією вибору лікувального закладу, чи інших порушень договору страхування, особа проходить лікування власним коштом.
Константа 9.5. Страховий поліс Державної МСК дітям, спадкоємцям українського громадянства, вручається їх батькам разом з свідоцтвом про народження громадянина України.
9.5.1. Джерела надходжень страхових внесків:
– з державного бюджету в розмірі забезпечення обгрунтованого мінімального об’єму медичних послуг кожному громадянину держави (фінансування державних закладів страхової медицини та державних лікувальних закладів здійснюється у відповідності до їх потреб і в страховому полісі не відображається);
– обов’язкові страхові внески підприємств, розмір яких залежить від тяжкості, небезпечності та шкідливості виробництв;
– додаткові страхові внески підприємств на підставі колективних договорів з профспілками;
– особисті внески, згідно з окремим договором додаткового страхування сплачуються в розмірі договірного тарифу на право забезпечення спеціальних видів страхових послуг при настанні страхової події.
9.5.2. Обов’язкові страхові внески підприємств, додаткові внески підприємств за колективним договором та особисті внески застрахованих накопичуються в страховій компанії на окремих особистих рахунках застрахованих.
9.5.3. П’ята частина невикористаного залишку обов’язкових страхових внесків підприємств повертається застрахованому при виході на пенсію за віком, як премія за здоровий спосіб життя.
9.5.4. Залишок додаткових страхових внесків підприємств при виході застрахованого на пенсію використовується у відповідності з умовами договору профспілок з медичною страховою компанією.
9.6.5. Залишок особистих внесків у повному обсязі повертається застрахованому при розірванні ним договору додаткового страхування, або успадковується спадкоємцями у випадку смерті застрахованого.
Константа 9.6. Державні, колективні, приватні лікувальні заклади складають мережу платних медичних послуг. Оплату медичних послуг від імені застрахованого здійснює державна медична страхова компанія.
Константа 9.7. Договори страхування працівників від нещасних випадків на виробництві підприємства можуть укладати з будь-якою страховою компанією, на умовах, погоджених з профспілками. Страхові відшкодування при настанні страхової події мають зараховуватися на особистий рахунок застрахованого в медичній страховій компанії, а у випадку його загибелі – виплачуються сім’ї загиблого.
Константа 9.8. Договори страхування від нещасних випадків у побуті фізичні особи можуть укладати з будь-якою страховою компанією. Страхові відшкодування при настанні страхової події мають бути перераховані на особистий рахунок застрахованого в медичній страховій компанії, а у випадку його загибелі – виплачуються сім’ї загиблого.
Константа 9.9. Заборонено приватизацію курортних та санаторних земель на всій території України.
9.9.1. Держава здійснює перевірку дотримання умов приватизації вже приватизованих санаторно-курортних комплексів, збереження і розширення ними об’ємів і якості послуг. У випадку виявлення грубих порушень – такі комплекси підлягають поверненню у державну власність.
Константа 9.10. Держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя. [49]
9.10.1.Особливі обов’язки у забезпеченні здоров’я людей покладаються на державну санітарну службу, яка має здійснювати санітарно-гігієнічний контроль: [50]
–якості питної води та харчових продуктів;
– якості очистки каналізаційних стоків житлових та адміністративних будівель;
– якості промислових товарів, будівельних матеріалів; [42]
– в інших випадках виникнення загроз здоров’ю людей.
9.10.2. Забороняється застосування штучних фарбників та харчових добавок в фармацевтичній та харчовій промисловості.
9.10.3. Держава створює мережу сучасних лабораторій для аналізу фармацевтичної продукції та продуктів харчування на наявність в них заборонених та інших шкідливих для здоров’я людини інгредієнтів.
9.10.4. Включення в продукцію фармацевтичної та харчової промисловості інгредієнтів, які не мають відношення до основного призначення цієї продукції є злочином заподіяння шкоди здоров’ю споживача.
9.10.5. У випадку перевищення гранично допустимих норм шкідливих речовин в побутових виробах, а також в будівельних матеріалах державна санітарна служба:
–зупиняє виробництво до приведення параметрів виробленої продукції до стандартів і норм, а імпортовану продукцію повертає імпортеру;
– матеріали про виявлені порушення передає слідчим органам для з’ясування вини відповідальних осіб за ці діяння і передачі висновків слідства до суду.

Розділ 10. Природоохорона
Константа 10.1. Ми, народ України, усвідомлюємо, що Природа для Людини не являється об’єктом експлуатації, а також те, що Людина є представником живого світу Природи, яка єдина наділена розумом для того, щоб гармонізувати відносини між усім живим і неживим світом на Землі і у Всесвіті.
Константа 10.2. Одною із важливих функцій держави є природоохоронна діяльність:
– розширити охоронну зону біля річок в місцях поверхневих стоків дощових і талих вод не менше 200 метрів, засаджувати береги річок шелягами, деревами та засівати травами;
– державними центрами зайнятості залучати безробітних до громадських робіт для очистки територій від стихійних звалищ сміття, а також до проведення інших природоохоронних робіт;
– розширити площі старих і заснувати нові заповідні та заказні зони, з’єднати їх екологічними коридорами в єдину мережу, чим забезпечити право на життя диким тваринам, птахам, мешканцям водойм і рослинам;
– державним засобам масової інформації виділяти частину інформаційного ресурсу для екологічної просвіти, для висвітлення проблем захисту живої і неживої природи від винищення.
Константа 10.3. Держава створює наділену владними повноваженнями спеціальну санітарно-екологічну службу.
10.3.1. Державна санітарно-екологічна служба здійснює контроль:
– чистоти довкілля, очистки промислових вод, очистки промислових викидів у повітря; [16]
– за дотриманням технологічних процесів переробки, чи утилізації шкідливих промислових відходів;
– проведення і якості рекультивації порушених земель та відновлення деградованих земельних угідь;
– в інших випадках, які потребують втручання санітарно-екологічної служби.
10.3.2. Державна санітарно-екологічна служба здійснює екологічну експертизу та супроводжує проектування нових промислових виробництв та інших промислових об’єктів від концептуальної стадії до робочого проекту (включно з вибором місця будівництва), а також приймає участь в організації громадського обговорення проекту.
Константа 10.4. Держава розробляє і запроваджує комплексну програму утилізації твердих побутових та біологічних відходів.
Константа 10.5. Держава сприяє будівництву екопоселень, розвиткові енергозберігаючих технологій, розвиткові безвідходних технологій, та іншим екологічно чистим виробництвам.
Константа 10.6. Розробник технологій виробництва нових матеріалів має супроводжувати їх технологіями утилізації цих матеріалів.
Константа 10.7. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави. [16]
Константа 10.8. Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я [50] довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Константа 10.9. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена. [50]
Константа 10.10. З метою подолання наслідків безглуздої, нищівної для природи людської діяльності в планетарному масштабі – держава ініціює власні проекти та приймає участь у міжнародних проектах з охорони природи та запобігання вселенській екологічній катастрофі, зокрема − ініціює розробку рекомендацій державам по зменшенню чисельності і щільності населення залежно від ресурсних можливостей їх територій.

Розділ 11. Економічна політика
Константа 11.1. Мета організації економічної діяльності:
– забезпечення ефективності економіки і високих темпів її росту при дотриманні високих стандартів надійності, довговічності та інших показників якості продукції;
– забезпечення соціального спрямування економіки;
– розвиток і підтримка конкурентноздатного державного сектора економіки до 30-70% випуску ВВП, як основи сильної держави.
–приватизовані підприємства, власники яких не виконують своїх соціальних, інвестиційних та інших приватизаційних зобов’язань повертаються у державну власність.
Константа 11.2. Економічна політика держави ґрунтується на свободі підприємницької діяльності суб’єктів будь-яких форм власності у межах, встановлених цією Конституцією та законами. [13] [41] [42]
Константа 11.3. Всі суб’єкти підприємницької діяльності рівні перед законом і рівноправні у взаємовідносинах. [13] [42]
Константа 11.4. З метою забезпечення простоти і прозорості податкової політики в сфері економіки та стимулювання економічного розвитку держави встановлюються наступні загальнодержавні податки:
– податок на прибуток підприємств;
– митні збори для імпортерів;
– акцизні збори для підприємств торгівлі.
–прибутковий податок на доходи фізичних осіб за прогресійними ставками;
– податок на нерухомість та предмети розкоші за прогресійними ставками.
Бази оподаткування, та шкали прогресій розміру ставок встановлюються Конституцією та Митним Кодексом України.
Константа 11.5. Держава встановлює наступні правила ринкових економічних відносин:
– здійснення жорсткого державного контролю за раціональним використанням сировинних і трудових ресурсів через введення стандартів якості виробленої та імпортованої продукції (стандарти якості мають обумовлювати гарантійний термін безпечної експлуатації, екологічність );
– поєднанням ринкових регуляторних важелів з плануванням через держзамовлення;
– заснування державних підприємств в монопольних сферах приватного підприємництва, як основного засобу антимонопольного регулювання;
– встановленням граничного розміру сукупних податкових платежів у виробничій сфері 30% від прибутку.
– встановленням обґрунтованого для кожного підприємства рентного платежу за природні умови, які прямо впливають на рентабельність виробництва (ця рента визначає розмір плати за надра, за землю сільгоспугідь та інше);
– встановлення обґрунтованої ренти другого роду – платежу за основні фонди підприємств, які прямо, чи опосередковано походять від соціалістичної власності УРСР.
– підприємство, яке працює в Україні, сплачує податки до бюджету України, у відповідності з діючим законодавством;
– підприємцям, які вперше започатковують виробництво товарів, чи послуг, пов’язаних з виробничим процесом, – держава протягом перших трьох років надає пільги.
– індивідуальна та сімейна трудова діяльність в сфері виробництва і виробничих послуг протягом перших трьох років не оподатковується;
– комерційні заклади дошкільної та шкільної освіти від податку на прибуток звільняються.
Константа 11.6. Юридична особа для розрахунків в національній валюті може мати лише один розрахунковий рахунок в банку.
11.6.1. Відкривають рахунки лише в державних банках:
– державні підприємства;
– державні заклади освіти і культури;
– державні установи, та інші державні структури, які повинні мати банківські рахунки;
– підприємства будь-якої форми власності, які мають державні пільги.
Константа 11.7. Держава контролює баланс зовнішньої торгівлі. Всі валютні розрахунки здійснюються через Державний Зовнішньоекономічний банк, який являється також конвертаційним центром при розрахунках і через який контролюється використання іноземних валютних запозичень держави.
11.7.1. Підприємства експортери, та підприємства імпортери крім розрахункового, відкривають в Зовнішньоекономічному банку транзитний рахунок, через який іноземна та національна валюти платників конвертуються при перетині кордону держави.
Константа 11 8. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом. [42]
Константа 11.9. Імпорт робочої сили заборонено. [43]
11.9.1. Нестача трудових ресурсів має покриватися:
– через замовлення в центрах зайнятості;
– за рахунок модернізації виробництва;
– будівництвом промислових об’єктів в депресивних районах;
– через реалізацію соціальних проектів переселення з депресивних районів;
– сприяння поверненню на Батьківщину трудових емігрантів – громадян України.
11.9.2. У разі повернення на Батьківщину трудових емігрантів – громадян України, прибутки від їх інвестицій у підприємницьку діяльність в Україні протягом п’яти років не підлягають оподаткуванню.
Константа 11.10. Держава сприяє розвиткові сільськогосподарського виробництва і переробки продукції на селі:
– наданням довгострокових пільгових кредитів;
– організацією безоплатного супроводу сільськогосподарського виробника на стадії становлення державними профільними науковими установами;
– звільненням від оподаткування на перші два роки становлення виробництва;
– дотаціями;
– держзамовленням;
– наданням сільським громадам довгострокових пільгових кредитів та субвенцій на відновлення та розбудову соціальної інфраструктури.
Константа 11.11. Земля сільськогосподарського призначення надається у довгострокове володіння і користування (оренду) українським громадянам, з правом родинного успадкування, якщо вони мешкають в Україні і не володіють будь-якою власністю за кордоном. [14]
11.11.1. Особи, які законним способом набули право власності на землі сільськогосподарського призначення (під час розпаювання, а також одержані в спадщину за законом), мають право продати ці земельні наділи виключно державі. [14]
11.11.2. Право власності на землі сільськогосподарського призначення, набуте за борговими розписками – незаконне. [14]
11.11.3. Землі, що не використовуються за цільовим призначенням, або в разі погіршення стану ґрунтів (родючості), або використовуються всупереч комплексним планам сталого розвитку сільських територій, повертаються у державну (громадську) власність. Підстави припинення такого володіння і користування визначатються законом.

Розділ 12. Трудові відносини [43] [44] [45]
Константа 12.1. Трудові відносини регулюються Кодексом Законів про працю, який є збірником правових норм у відносинах в сфері найманої праці, а також галузевими Угодами про тарифи, трудові і соціальні гарантії та Колективними договорами на підприємствах між профспілкою та роботодавцем.
12.1.1. Роботодавець зобов’язаний щорічно укладати з професійними спілками колективний договір про охорону праці, трудові і соціальні гарантії найманим працівникам, або індивідуальні договори такого ж змісту з кожним найманим працівником, один екземпляр якого надається профспілкам для контролю.
Константа 12.2. Для підприємств, організацій і установ, де використовується наймана праця встановлюється: максимальна тривалість робочого часу при нормальних умовах праці – 40 годин на тиждень; мінімальна тривалість оплачуваної щорічної відпустки – 24 календарних днів; вихідні дні визначаються правовими нормами Трудового Кодексу та угодами з профспілками. [45]
12.2.1. По мірі зростання темпів економічного розвитку і розширеного впровадження механізації, автоматизації, роботизації, прогресивних принципів організації праці та інших засобів вивільнення людини від праці, для збереження зайнятості працівників – держава буде сприяти скороченню тижневої тривалості робочого часу без зниження заробітної платні.
Константа 12.3. Кожен має право на працю, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується. [43]
12.3.1. Держава через центри зайнятості створює умови для повного здійснення громадянами права на працю:
– гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності;
– реалізовує програми професійного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб;
− сприяє самозайнятості працездатних осіб в пошуку виду підприємництва на задоволення споживчого попиту;
– здійснює виплату допомоги по вимушеному безробіттю за умови проходження безробітним професійного навчання, або виконання ним встановленого мінімуму громадських робіт протягом всього періоду пошуку вакансії;
Константа 12.4. Використання примусової праці забороняється. [43]
12.4.1. Не вважається примусовою працею виконання обов’язкових громадських робіт, військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду, або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
Константа 12.5. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від гарантованого державним правом мінімуму оплати кваліфікованої праці. [43]
Держава гарантує єдині принципи оплати праці у всіх сферах діяльності суспільства з використанням найманої праці.
12.5.1. Держава встановлює гарантійний розмір мінімальної заробітної плати (тарифу першого розряду) та встановлює коефіцієнти для обчислення гарантійних мінімальних розмірів оплати кваліфікованої праці.
12.5.2. Держава гарантує єдині обов’язкові мінімальні розміри доплат за тяжкість, небезпечність, шкідливість та за дію інших негативних факторів умов праці, які виявляються проведенням планової атестації робочих місць, або атестацією за вимогою профспілок, медичної страхової компанії чи роботодавця.
Константа 12.6. Державні тарифно-кваліфікаційні довідники обов’язкові до застосування на підприємствах і в установах усіх форм власності.
Константа 12.7. Робоча сила працівника є його приватною власністю і, як всяка приватна власність, захищається державою.
Працівникам гарантується право на своєчасне одержання обумовленої угодою з роботодавцем винагороди за працю. [43]
Відмова від оплати виконаної роботи кваліфікується, як злочин грабежу; недоплата, або затримка виплати зарплати – як злочин крадіжки.
Константа 12.8. Трудящі мають право на відпочинок. Це право забезпечується: [45]
– наданням днів щотижневого відпочинку;
– наданням оплачуваної щорічної відпустки;
– встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв;
– скороченої тривалості роботи у нічний час зі збереженням оплати за повну зміну, або компенсаційною доплатою за роботу в нічні часи.
12.8.1. В умовах праці, які відрізняються від нормальних – максимальна тривалість робочого часу та мінімальна тривалість щорічної відпустки встановлюються міністерським актом на підставі погоджених з профспілками та медичною страховою компанією рекомендацій з урахуванням фізіологічних можливостей людини.
Константа 12.9. Держава гарантує пенсійний вік для чоловіків – 60 років, для жінок – 55 років, та зменшення пенсійного віку в залежності від тяжких та шкідливих умов праці (за показниками атестації робочих місць), а також стажу роботи в таких умовах.
Константа 12.10.Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється. [43]
Константа 12.11. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. [43]
Константа 12.12. Трудящі мають право на страйк для захисту своїх економічних та соціальних прав і інтересів у випадках: [44]
– грубих порушень роботодавцем трудового права;
– невиконання роботодавцем домовленостей (угод) з професійними спілками;
– при його незгоді з обґрунтованими вимогами профспілок під час переговорів по підписанню нової угоди, чи додатку до діючої.
Арбітром в колективних трудових спорах виступає Міністерство праці. Тристороннє рішення представників Міністерства праці, роботодавця і профспілки є обов’язковим для дотримання сторонами. [44]
12.12.1. Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров’я, прав і свобод інших людей. [44]
12.12.2. Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку. [44]
12.12.3. Заборона страйку можлива лише в судовому порядку на підставі діючого права. [44]
Константа 12.13. У випадках виникнення загрози економічного банкрутства підприємства за погодженням з профспілками допускається подовження тривалості робочого часу до 48 годин на тиждень, або скорочення робочого часу до 24 годин на тиждень на період виходу з кризи, але протягом не більше двох місяців на рік.
Константа 12.14. Всі переміщення найманого працівника, його професії та види робіт, професійний стаж роботи (включаючи стаж в умовах, які дають право на пенсійні пільги) – фіксуються в трудовій книжці. Трудова книжка, (разом з архівними матеріалами про трудову діяльність і оплату праці) – є основним документом для нарахування пенсій та доплат за понаднормативний трудовий стаж, який встановлений для роботи в безпечних умовах для чоловіків – 30 років, для жінок – 25 років.

Розділ 13. Зовнішня політика
Константа 13.1. Зовнішньополітична діяльність України спрямована:
– на забезпечення власних національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права; [18]
– на активну участь в місіях міжнародної безпеки і співробітництва в політичній, гуманітарній та природоохоронній сферах.
Константа 13.2. Держава Україна, приймаючи участь в міжнародному розподілі праці:
– мінімізує економічне співробітництво з недружніми країнами, чим убезпечує свою економічну незалежність і державний суверенітет;
– максимально використовує економічне співробітництво з нейтральними та дружніми країнами, які керуються принципами у внутрішній і зовнішній політиці, сумісними з принципами держави Україна;
– орієнтує національну економіку на повне самозабезпечення з метою унеможливлення втрати, або обмеження свого суверенітету.
Константа 13.3. Держава Україна дотримується принципів нейтралітету. За вимушених обставин, рішення про вступ до військових союзів колективної безпеки, чи укладення власних військових договорів безпеки з дружніми державами приймається двома третинами облікового складу Народної Ради поіменним голосуванням з наступним всенародним обговоренням і затвердженням загальнонаціональним референдумом.
Константа 13.4. Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Народною Радою України, є частиною національного законодавства України. [9]
Константа 13.5. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, не допускається. [9]
Константа 13.6. На території України не допускається розташування іноземних військових баз. [17]

Розділ 14. Національна та інформаційна безпека
Константа 14.1. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. [17]
Константа 14.2. Рада національної безпеки і оборони України (РНБОУ) є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.
14.2.1. Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.
14.2.2. Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України – Головнокомандувач Збройних сил України.
Константа 14.3. До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять:
– Міністр державного сектору економіки;
– Голова Служби безпеки України;
– Міністр внутрішніх справ України;
– Міністр закордонних справ України.
– Начальник департаменту Конституційного нагляду;
– Міністр оборони України;
– Начальник військової розвідки.
Константа 14.4. Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом.
Константа 14.5. Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України.
Константа 14.6. Підприємства і установи, які віднесені рішенням РНБО до секретних – комплектуються штатом виключно з громадян України з особистим письмовим зобов’язанням про дотримання режиму секретності.
Константа 14.7. Моніторинг інформаційного простору України покладається на Службу Безпеки України. Матеріали, які підтверджують порушення засобами масової інформації (ЗМІ) конституційних норм, а також втручання іноземних ЗМІ у внутрішні справи України – передаються до відповідних державних органів для реагування.
Константа 14.8 Наглядова рада України з питань телебачення і радіомовлення покликана формувати правдивий інформаційний простір всередині країни і організовувати протидію проявам зовнішнього ворожого інформаційного втручання у внутрішні справи України.
14.8.1.Народна Рада України призначає на посади та звільняє з посад чверть складу Національної наглядової ради України з питань телебачення і радіомовлення
14.8.2. Кабінет Міністрів України призначає на посади та звільняє з посад чверть складу Національної наглядової ради України з питань телебачення і радіомовлення
14.8.3.Вища Рада юстиції України призначає на посади та звільняє з посад чверть складу Національної наглядової ради України з питань телебачення і радіомовлення
14.8.4. Національна спілка журналістів України призначає на посади та звільняє з посад чверть складу Національної наглядової ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Розділ 15. Збройні Сили України
Константа 15.1. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, а також функції Гаранта Конституції – покладаються на Збройні Сили України. [17]
Константа 15.2. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. [17]
Константа 15.3. Забезпечення державної безпеки від зовнішніх воєнних загроз і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування, організація і порядок діяльності яких покладається на Головнокомандувача ЗСУ (Президента). [17]
Константа 15.4. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу. [17]
Константа 15.5. Професійна частина армії має становити від 0,2 до 0,3% від загальної чисельності населення України;
15.5.1. Чисельність військових строкової служби та строки підготовки і перепідготовки мобілізаційного резерву визначаються Генеральним штабом Головнокомандувача ЗСУ (Президента) і реалізуються Наказом Міністра оборони.
Константа 15.6. Для підтримання мобілізаційного резерву в стані постійної бойової готовності на території держави створюється мережа баз військового вишколу.
Константа 15.6. Воїни резерву, які:
– відслужили строкову службу і досягли віку 25 років та пройшли відповідну перепідготовку;
– або відслужили 6 місяців строкової служби і протягом наступних шести років за спеціальною програмою пройшли щорічну місячну підготовку в вишкільних таборах і досягли 25 років;
– пройшли медичне обстеження;
– отримали позитивні суспільні характеристики;
– склали іспит на знання Конституції, військових статутів, а також законів про утримання і застосування зброї та відповідальності за їх порушення;
– отримали згоду найближчої рідні –
отримують статус воїна екстреного мобілізаційного резерву, який дає право на домашнє зберігання легкої стрілецької зброї з боєкомплектом набоїв та право участі в виборах Головнокомандувача Збройних Сил України (Президента).
15.6.1. Воїни екстреного мобілізаційного резерву у відповідності з планами Генерального штабу зобов’язані проходити перепідготовку до досягнення ними віку 60 років.
15.6.2. При досягненні віку 65 років воїн екстреного мобілізаційного резерву втрачає свій статус, армійську зброю здає в арсенал і набуває статусу воїна у відставці.
Константа 15.7. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. [17]
15.7.1. Витратна стаття бюджету на утримання і розвиток збройних сил України має складати не менше 7% загальної суми видатків зведеного державного бюджету.
15.7.2. Розпис видатків автономного бюджету військового відомства розробляє Генеральний штаб ЗСУ, затверджує Головнокомандувач ЗСУ (Президент) і передає до Державного Казначейства.
15.7.3. Контроль використання коштів бюджету військового відомства здійснює Державне Казначейство.
15.7.4. Господарська діяльність військового відомства спрямована виключно на забезпечення власних потреб і підконтрольна відповідним цивільним структурам.
Константа 15.8. У разі війни всі владні структури держави підпорядковуються Головнокомандувачу ЗСУ (Президенту) та командуванню військових округів і їх комісаріатам.
15.8.1. У разі необ’явленої (раптової) збройної агресії проти України, військові формування та озброєні воїни екстреного мобілізаційного резерву здійснюють оборону у відповідності з Статутом ведення бойових дій при раптовому нападі, аж до налагодження централізованого керування військами.

Розділ 16. Територіальний та адміністративний устрій держави
Константа 16.1. Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державного управління, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. [132]
Константа 16.2. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: області, райони, міста, райони в містах, селища і села. [133]
16.2.1. До складу України входять: Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Кримська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.
16.2.3. Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.
Константа 16.3. Базовою адміністративною одиницею є:
─ місто від 25тис до 200тис жителів (без адміністративного поділу);
─ район міста (до 200тис жителів) в містах з адміністративним поділом;
─ сільські райони (в традиційних межах на 2012рік);
─ містечка і селища до 20тис жителів можуть бути включені в сільські, чи міські адміністративні райони, або за наявних показників розвитку ─ можуть стати окремими адміністративними одиницями.
16.3.1. Перераховані базові адміністративні одиниці всю територію України покривають суцільно. Адміністративних територій поза базовими одиницями – не існує.
Константа 16.4. Як низова одиниця структуризації адміністративної території:
─ в містах, та в міських районах, утворюються мікрорайони з чисельністю населення від 5тис, до 10тис;
─ в сільських районах фіксуються сільські мікрорайони в межах діючих до 2012 року територій сільських рад.
Константа 16.5. Як допоміжні одиниці структуризації території країни утворюються обласні об’єднання базових адміністративних одиниць в межах традиційного обласного поділу на 2012рік.
Константа 16.6. Держава, ─ найвищий рівень адміністративного устрою, на який покладаються завдання збереження незалежності, охорони території, національної історії, традицій, культури, національної самобутності народу, всебічного розвитку людини. Держава покликана це здійснити через функцію законотворчості по створенню такої системи соціальних відносин в країні і в світі, які мають забезпечити мир і розквіт України.

Розділ 17. Система громадського самоврядування
Константа 17.1. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів сільського району, селища, міста, міського району (в містах з районним поділом) − самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. [140]
17.1.1. До питань місцевого значення відносяться: організація життєзабезпечення населення адміністративної території; розбудова і обслуговування місцевої соціальної інфраструктури; розвиток місцевої економічної діяльності, реалізація делегованих функцій вищих рівнів врядування.
Константа 17.2. Базовою одиницею політичної системи самоврядування є територіальна громада (далі:ТГ). [140]
17.2.1. Територіальні громади (ТГ) формуються за територіальними ознаками: жителі села, (чи добровільного обʼєднання у сільську громаду жителів кількох сіл – (обʼєднана сільська територіальна громада (ОСТГ)), жителі селища та міста без поділу на адміністративні райони, а також жителі адміністративних районів міст. [140]
Константа 17.3. Місцеве самоврядування здійснюється згідно чинної Конституції, законів України, статуту територіальної громади та статутів районних і обласних об’єднань територіальних громад.
Константа 17.4. Положення статуту ТГ відображають:
– предмет і принципи громадських відносин в конкретній громаді;
– фіксують розподіл повноважень між рівнями громадських об’єднань;
– положення про вибори громадських представницьких органів і їх статус;
– визначають регламент роботи представницьких органів;
функції і принципи формування штатного розпису найнятого радою громади виконавчого органу
– порядок обрання (відкликання) і призначення (звільнення) радою громади службовців та посадовців громади.
– принципи формування та підбору кадрів муніципальних служб;
– порядок формування та розгляду громадських ініціатив;
– інші питання відання ТГ.
17.4.1. Статут територіальної громади базується на реалізації положень Типового Статуту територіальної громади (який є рекомендованим), приймається громадською радою, затверджується місцевим референдумом і набуває чинності після реєстрації в територіальному відділенні Міністерства юстиції.
Константа 17.5. Територіальна громада, як юридична особа публічного права є власником комунального майна і, в межах закону, ─ володіє, користується і розпоряджається закріпленою за нею адміністративною територією. [142]
Константа 17.6. Територіальні громади базових адміністративних одиниць створюють свої представницькі органи: [140]
– міські громадські ради в містах без адміністративного поділу;
– районні громадські ради міських адміністративних районів міст з адміністративним поділом;
− сільські громадські ради (громадські ради обʼєднаних сільських територіальних громад);
– районні громадські ради територіальних громад базових сільських адміністративних одиниць;
─ інші доцільні, відображені в статутах ТГ, представницькі органи і допоміжні служби.
Константа 17.7. Для виконання місцевих програм, чи реалізації місцевих проектів, і громадського контролю їх реалізації громадські ради базових ТГ створюють:
– у містах, чи в адміністративних районах міст ─ осередки самоврядування мікрорайонів (ОСМ) з числа громадських депутатів ТГ, які мешкають на території мікрорайону міста (мікрорайону адміністративного району міста);
─ в обʼєднаннях у сільську громаду жителів кількох сіл ─ осередки самоврядування сіл, чи об’єднань малих сіл і хуторів (прирівняні до ОСМ міст), з числа громадських депутатів, які мешкають на території сіл (об’єднань малих сіл і хуторів). [140]
17.7.1. ОСМ та сільські ради утворюються при чисельності громадських депутатів на їх підконтрольній території не менше трьох. [140]
Константа 17.8. Територіальні громади адміністративних територій міст мікрорайонів частину повноважень, які відображаються в Положеннях ОСМ;
Статутні обʼєднання жителів кількох сіл у сільську громаду – делегують своїм осередкам самоврядування − селам − частину повноважень, які відображаються в їх Положеннях.
Делеговані повноваження підкріпляються автономним бюджетом. [140]
Константа 17.9. Територіальні громади безпосередньо, або через утворені ними органи місцевого самоврядування, управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують свої бюджети і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. [143]
17.9.1. Територіальна громада через свої представницькі і виконавчі органи:
─ здійснює виділення землі під всі види будівництва, погоджує умови будівництва промислових об’єктів приватної, колективної та загальнонародної власності;
─ погоджує умови будівництва та експлуатації підприємств видобутку і використання природних ресурсів на своїй території;
─ приймає в експлуатацію та реєструє права власності на новобудови;
─ засвідчує акти зміни права власності (купівлі-продажу, дарування та інше) на нерухомість на своїй території та здійснює інші нотаріальні дії місцевого рівня.
17.9.2. Виконавчі органи громади систематично збирають та подають установлену статистичну звітність у відповідні управління статистики.
Константа 17.10. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у користуванні територіальних громад, а також об’єкти їх спільної власності, що перебувають в їх спільному управлінні. [142]
17.10.1.Територіальні громади можуть об’єднувати на договірних засадах об’єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби. [142]
17.10.2.Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою. [142]
Константа 17.11. Органам місцевого самоврядування можуть надаватися окремі повноваження державних виконавчих органів. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об’єкти державної власності.
17.11.1.Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними делегованих повноважень державних виконавчих органів підконтрольні відповідним державним виконавчим органам. [143]
Константа 17.12. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території. [144]
17.12.1. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються місцевою прокуратурою у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду. [144]
Константа 17.13. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку. [145]
Константа 17.14. Територіальні громади базових адміністративних одиниць утворюють свої виконавчі органи – муніципалітети.
17.14.1. В муніципалітетах створюються правоохоронні органи та інші муніципальні структури:
– муніципальна міліція;
– муніципальні суди;
– муніципальна служба порятунку;
– муніципальна природоохоронна служба;
– муніципальна служба комунальної власності;
– інші доцільні муніципальні служби.
17.14.2. В мікрорайонах міст (в селах) діють представники муніципальних служб, які організовують добровільні об’єднання громадян для реалізації функціональних завдань відповідних служб.
Константа 17.15. Громадські ради базових адміністративних одиниць в традиційних межах своєї області (на 2012рік) утворюють Обласну Координаційну Раду територіальних громад, а в містах з адміністративним поділом на райони – міську Координаційну Раду територіальних громад міських районів з рівним (не менше, як по сім) представництвом
Константа 17.16. Обласна Координаційна Рада територіальних громад, а також в містах з адміністративним поділом на райони – міська Координаційна Рада територіальних громад:
17.16.1. Формує і затверджує Статут Ради обласного (міського) об’єднання базових територіальних громад та інші установчі та робочі документи.
17.16.2. Формує і затверджує програми соціально-економічного та культурного розвитку обласного об’єднання ТГ та контролює їх виконання;
17.16.3. Приймає бюджет обласного об’єднання ТГ, який формується:
─ з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів
─ з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів ТГ для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм;
17.16.4. Створює виконавчі органи (дирекції) для реалізації спільних проектів, приймає готові об’єкти в експлуатацію.
17.16.5. Вирішує інші питання, віднесені статутом до їх компетенції.
17.16.6. Утворює свій виконавчий орган – обласну (міську) ратушу.
17.16.7. В ратушах утворюють доцільні служби.
Константа 17.17. З метою вирішення місцевих проблем, які неможливо вирішити представницькими органами, або коли їх вирішення торкає глибинні інтереси громади:
– проводиться народне віче громадян мікрорайону (села), або громадські слухання;
– в районних і обласних громадських об’єднаннях територіальних громад проводяться місцеві референдуми або опитування (плебісцити).
Константа 17.18. Організація та проведення референдуму або плебісциту покладається на виконавчу владу та виборчу комісію відповідного рівня.
Константа 17.19. Рішення плебісциту є дорадчими і використовуються відповідними органами влади для прийняття обґрунтованих рішень.
Константа 17.20. Український народ шляхом виборів утворює Народну Раду України, яку уповноважує на втілення конституційних норм в систему законодавчих актів.
Константа 17.21. Витрати за час виконання депутатами своїх повноважень та пов’язаних з ними відряджень здійснюються з бюджету відповідної ради.
17.21.1. Принципи організації і фінансування роботи депутатів протягом каденції обумовлюються в статутах, положеннях, чи регламентах роботи відповідної ради.
17.21.2. Розміри оплати праці депутатів визначаються у відповідності з нормами Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника.

Розділ 18. Народне волевиявлення
Константа 18.1. Народне волевиявлення здійснюється через загальні збори (віче), збори довірених осіб, вибори народних представників усіх адміністративних рівнів, референдуми та інші форми безпосередньої та представницької демократії. [69]
Виборцям гарантується вільне волевиявлення.
Константа 18.2. Фальсифікація результатів волевиявлення народу є тяжким кримінальним злочином узурпації влади.
Константа 18.3. Право голосу на зборах, виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років. [70]
18.3.1. Не мають права голосу громадяни:
– яких визнано судом недієздатними; [70]
– засуджені за умисний кримінальний злочин.
Константа 18.4. Усі представницькі органи в державі обираються на 6 років повноважень.
18.4.1. До представницьких органів народовладдя може бути обрано громадянина України, який народився в Україні; проживає в Україні і має її громадянство протягом останніх вісімнадцяти років, вільно володіє усною і письмовою державною мовою.
18.4.2. Ценз осілості, віковий ценз:
– кандидати в депутати мають постійно і фактично проживати на території свого округу не менше 3 (трьох) років до дня виборів та всю каденцію;
– кандидати в депутати до громадської ради мають бути не молодшими 21 року; кандидати в депутати до Обласної координаційної ради територіальних громад мають бути не молодшими 23 років; кандидати в депутати до Народної ради – не молодшими 27 років;
18.4.3. Не має права балотуватися кандидатом до органів народовладдя:
– громадянин, який не має права голосу;
– громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, навіть якщо ця судимість погашена і знята у встановленому законом порядку;
– особа, яка має неукраїнське, або явне, чи приховане подвійне громадянство.
18.4.4. Раніше судимий, але пізніше реабілітований громадянин може бути обраним до органів народовладдя на загальних підставах.
Константа 18.5. Перевірка відповідності кандидата вимогам Константи 18.4. покладається на окружну виборчу комісію, яка здійснює реєстрацію кандидата.
Константа 18.6. Реєстрація кандидата до представницьких органів народовладдя здійснюється за поданням наступних документів:
– протокол відповідних зборів з рішенням про висунення кандидата за підписами голови та секретаря зборів, засвідчений представником виборчої комісії відповідного виборчого округу;
– для самовисуванців – комплект підписних листів, дійсність підписів в яких вибірково перевірена членом виборчої комісії відповідного виборчого округу і підтверджена його підписом;
– автобіографія-анкета встановленого зразка;
– програма дій у відповідному органі народовладдя;
– аналітична записка – оцінка стартових умов для втілення своїх програмних засад.
Константа 18.7. Передвиборча програма кандидата в депутати є формою договору кандидата з виборцями, за недотримання якого обраний депутат в установленому порядку може бути відкликаний виборцями свого округу.
Константа 18.8. Створення власного виборчого фонду та запровадження грошової (чи іншої матеріальної) застави, а також надання будь-яких преференцій окремим кандидатам заборонено. [24]
Константа 18.9. Основу загального виборчого фонду округу становить бюджетне фінансування виборів. Додатковими джерелами формування загального виборчого фонду є безумовні (анонімні) добровільні пожертви.
Константа 18.10. Окружна виборча комісія з метою найповнішого розкриття програмних засад і оцінки освітнього і духовного потенціалу кандидатів для їх втілення:
– здійснює публікацію програми, аналітичної записки (К 18.6) та автобіографії-анкети кожного кандидата;
– планує і проводить очні зустрічі з виборцями (збори, мітинги);
– планує і проводить обговорення програм з використанням електронних засобів масової інформації;
– проводить інші доцільні заходи.
Константа 18.11. Контроль за виборами здійснюють кандидати, їхні спостерігачі та довірені особи; спостерігачі від політичних партій та громадських організацій за їх поданням; спостерігачі від міжнародних організацій, а також журналісти.
18.11.1. Журналісти, представники партій і громадських організацій мають право бути присутніми на заходах будь-якого етапу проведення виборчого процесу, починаючи з контролю за утворенням виборчих округів та формування списків виборців.
18.11.2. Закриті для контролю за виборами засідання виборчих комісій заборонено.

Розділ 19. Гарант Конституції. Виборча система представницьких органів врядування.
Константа 19.1. Гарантом Конституції є Український народ – правосубʼєктне структуроване суспільство.
19.1.1. Структурування суспільства здійснюється через широке залучення народу до участі в управлінні державою, з поступовим створення передумов переходу до прямого електронного врядування.
19.1.2. Широке залучення народу до участі в управлінні державою здійснюється через мажоритарну виборчу систему громадських депутатів до представницьких органів врядування.
19.1.3. Одномандатні депутатські округи Територіальних громад утворюються виходячи з представництва:
− до міських рад – один депутат не більше, ніж від 700 жителів;
− до сільських районних рад – один депутат не більше, ніж від 150 жителів;
− Округи, що утворюються в приватному житловому секторі міст − один депутат не більше, ніж від 350 жителів.
Константа19.2. Депутатські округи виборів до рад базових територіальних громад (базові округи) формуються з урахуванням територіальної цілості та місцевих особливостей.
Константа 19.3. Міські базові округи формуються з цілого числа багатоквартирних будинків з урахуванням територіальної цілості. Виключення стосуються будинків, з кількістю мешканців більше 700 осіб;
та малих сіл і хуторів, які можуть збором підписів делегувати свого Громадського депутата при чисельності мешканців села більше 25 осіб.
Константа 19.4. Громадські депутати Територіальних громад обираються за мажоритарною системою (в базових одномандатних округах) на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування; [71]
Константа 19.5. До Обласної Координаційної Ради територіальних громад Громадські представники обираються по одному від кожного осередку місцевого самоврядування (мікрорайону міста, чи сільської ради) за мажоритарною системою на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування бюлетенями – ці депутати підзвітні виборцям своїх ОСМ і раді обʼєднання цих ОСМ.
Константа 19.6. До виборів Народних депутатів до Народної ради України, територія держави ділиться на 450 одномандатних депутатських округів з приблизно однаковою чисельністю населення ((середнє по Україні значення чисельності населення округу) ± 10%).
Округи виборів Народних депутатів до Народної ради України, мають включати ціле число суміжних базових округів.
Константа 19.7. Обрання депутатів Народної Ради здійснюється Громадськими депутатами Територіальних громад та громадськими депутатами Обласної Координаційної Ради територіальних громад шляхом поіменного рейтингового голосування бюлетенями. (При голосуванні в бюлетені проти прізвищ кандидатів виборцями (громадськими депутатами) проставляються рейтингові місця: перше місце в бюлетені − 10 балів; друге місце – 7 балів; третє місце – 5 балів. Переможець визначається за набраною сумою балів). Народні депутати підзвітні Громадським депутатам місцевих рад свого округу.
Константа 19.8. В виборчих бюлетенях обов’язково вказується належність депутата до партії, чи до громадської організації або до громадського руху. Також вказується спосіб висунення в кандидати: зборами жителів округу, зборами партії, чи зборами громадської організації (руху), самовисуванням (збиранням підписів).
Константа 19.9. Депутат кожного адміністративного рівня може мати лише один представницький мандат.
Константа 19.10. Організаційна структура і органи управління базових територіальних громад і спосіб їх обрання визначаються їх статутом.
Константа 19.11. Організаційна структура і органи управління Обласних координаційних рад територіальних громад і спосіб їх обрання визначаються їх статутами.
Константа 19.12.Висунення кандидатів в Народні депутати Народної Ради по одномандатних мажоритарних округах здійснюється на загальних зборах чи конференціях офіційно зареєстрованих:
– осередків політичних партій чисельністю не менше 200 членів;
– громадських організацій різних уподобань, професійних та творчих спілок чисельністю не менше 200 членів;
– виборчих блоків перерахованих організацій, які повноважні представляти сукупно не менше, ніж 200 своїх членів;
– групою громадян, чисельністю не менше 200 членів одної територіальної громади;
– самовисуванням зі збором 200 підписів виборців відповідного виборчого округу на свою підтримку.
19.12.1. Збори, чи конференція можуть висунути одного кандидата.
Константа 19.13. Вибори Генерального прокурора, Уповноваженого народу України з прав людини здійснюються по загальнонаціональному округу на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування відповідно до окремих конституційних законів про вибори і повноваження Генерального прокурора та про вибори і повноваження Уповноваженого народу України з прав людини.
Константа 19.14. Громадські судді обираються по суддівських округах на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Константа 19.15. Судді вищих інстанцій та спеціалізованих (до Верховного включно) обираються громадськими суддями, які за три місяці завершують свою каденцію (за два місяці до виборів на нову каденцію Громадських суддів судів загальної юрисдикції).
Константа 19.16. Вибори Президента України здійснюються у відповідності до положень Розділу 24. та окремого конституційного Закону про вибори Президента.
Константа 19.17. З метою забезпечення прозорості виборів та референдумів:
– виборчі дільниці формуються за принципом об’єднання суміжних депутатських округів базового рівня;
– дільничні виборчі комісії формуються з громадян – мешканців депутатських округів базового рівня цих виборчих дільниць;
– визначення розмірів і меж депутатських округів здійснює виконавчий орган громадської ради.
– територіальні списки виборців виборчих дільниць, згруповані по депутатських округах базового рівня, складають виконавчі органи громадської ради;
– після їх перевірки опитуванням мешканців округу членами Дільничних виборчих дільниць (ДВК) та громадськими активістами (спостерігачами), списки подаються до ДВК для користування.
– голосування за кандидатів до органів народовладдя будь-якого рівня і будь-якого виду (законодавча, виконавча, контрольно-наглядова і судова) здійснюється тільки за списками виборців виборчих дільниць, згрупованих по округах громадських депутатів.
– копії протоколів підрахунку голосів дільничних виборчих комісій округу, протоколів підрахунку голосів окружної виборчої комісії, завірені мокрою печаткою – надаються кожному члену комісії і кожному офіційному спостерігачеві;
– не пізніше, ніж на наступний день після дня виборів, копії протоколів підрахунку голосів дільничних виборчих комісій округу, протоколів підрахунку голосів окружної виборчої комісії подаються до офіційних друкованих засобів масової інформації місцевих та обласних органів самоврядування для публікації, а також для оприлюднення на відповідних офіційних сайтах;
– не пізніше, ніж на наступний день після затвердження протоколів підрахунку голосів окружних виборчих комісій та протоколів підрахунку голосів Центральної виборчої комісії зазначені протоколи подаються до офіційних друкованих засобів масової інформації вищих державних органів влади для публікації, а також для оприлюднення на відповідних офіційних сайтах.

Розділ 20. Референдуми, плебісцити опитування
Константа 20.1. Всеукраїнський референдум призначається Народною Радою України або Президентом України, відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією.
Константа 20.2. Всеукраїнський референдум проголошується на вимогу половини обласних рад, чи третини районних рад держави, про що ними за їхнім формулюванням питання в бюлетені для голосування. прийняті відповідні рішення на сесіях, що відбулися в межах тримісячного періоду.
Константа 20.3. Всеукраїнський референдум проголошується на вимогу рішення Всекраїнського зʼїзду громадських депутатів за їхнім формулюванням питання в бюлетені для голосування.
Константа 20.4. Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як п’ятисот тисяч громадян всієї України, які мають право голосу, за умови, що підписів щодо призначення референдуму (за погодженим ініціативною групою формулюванням питання в бюлетені для голосування) зібрано не менш як по двадцять тисяч не менш як у двох третинах областей; [72]
20.4.1. Підписні листи подаються до місцевих окружних виборчих комісій для перевірки дотримання процедур збору підписів та дійсності підписів.
20.4.2. Протоколи результатів перевірок підписних листів в округах за поданням окружних виборчих комісій публікуються в місцевій пресі і оголошуються через місцеві електронні засоби масової інформації.
20.4.3. Протоколи результатів перевірки підписних листів подаються до Центральної виборчої комісії.
Константа 20.5. Результати кожного з протоколів перевірки зібраних підписів в округах, а також сумарний результат за поданням Центральної виборчої комісії публікуються в центральній пресі і оприлюднюються через офіційні центральні електронні засоби масової інформації.
20.5.1. Рішення про дотримання конституційності процедур, щодо проведення референдуму за народною ініціативою − ЦВК подає Президенту для підготовки і видачі відповідного указу.
Константа 20.6. Відповідно до висновку ЦВК Президент зобов’язаний видати свій указ про призначення референдуму за народною ініціативою.
Константа 20.7. Після призначення референдуму Центральна та окружні комісії з проведення референдуму організують всебічне обговорення предмета референдуму за участю представників ініціативних груп по проведенню референдуму і їх опонентів, та в установленому порядку забезпечують голосування.
Константа 20.8. Референдум є вищим органом народовладдя.
Рішення загальнонаціонального референдуму обов’язкові для законодавчого втілення і реалізації усіма рівнями представницької і виконавчої влади.
Константа 20.9. Обов’язковий загальнонаціональний референдум по затвердженню змін до Конституції та змін до конституційних законів проводиться одночасно з виборами що два роки. Результати референдуму протягом 10 днів публікуються і набувають чинності.
Константа 20.10. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання:
– затвердження Конституції, конституційних законів та змін до них;
– про зміну території України та її адміністративного устрою; [73]
– входження до міждержавних (наддержавних) федеративних, чи конфедеративних утворень або виходу з них;
– вступу до військових союзів колективної безпеки, чи укладення власних військових договорів безпеки з дружніми державами.
20.9.1. Референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків та бюджету. [74]
Константа 20.11. Позачергові референдуми проводяться через 100 днів після Указу Президента (чи Постанови Народної Ради) про проведення референдуму. Результати референдуму протягом 10 днів публікуються і набувають чинності.
Константа 20.12. Місцевий референдум проголошується рішенням місцевої громадської ради за власною ініціативою, або за ініціативою 5% громадян цієї територіальної громади, які мають право голосу.
Константа 20.12. На місцеві референдуми можуть виноситися питання, віднесені до відання місцевого самоврядування даної адміністративно-територіальної одиниці; питання дострокового припинення повноважень відповідної місцевої громадської ради та її голови; питання амністії засуджених осіб, які вчинили злочин (злочини) на території їх громади.

Розділ 21. Порядок проведення виборів, референдумів, опитувань
Константа 21.1. Для ведення передвиборчої агітації (обговорення програм кандидатів; питань, які виносяться на референдум; положень проектів пропонованих змін до Конституції) – має бути відведено не менше 90 днів.
Константа 21.1. Виборчі кампанії проводяться кожні два роки:
21.1.1. Одночасно проводяться: вибори Громадських депутатів рад територіальних громад (базовий рівень); вибори Генерального прокурора.
21.1.2. Одночасно проводяться: вибори Президента (Головнокомандувача збройних сил України); вибори депутатів Обласної координаційної ради територіальних громад; вибори Громадських суддів.
21.1.3. Одночасно проводяться: вибори Народних депутатів Народної Ради України; вибори Уповноваженого народу України з прав людини.
21.1.4. Виборчі кампанії, визначені положеннями 21.1, 2.2, 21.3 – зміщені одна від одної на два роки, і проводяться в останню неділю жовтня останнього року повноважень відповідного інституту влади.
Константа 21.2. Кожні два роки, в кожну чергову виборчу кампанію проводиться черговий референдум по затвердженню змін до Конституції; а також через рік після кожної виборчої кампанії окремими бюлетенями проводиться обов’язкове офіційне проміжне опитування оцінки ефективності діяльності Президента, Народної ради, окремо − Народних депутатів, а також Кабінету міністрів та державної і муніципальної правоохоронної системи (прокуратура, міліція, суди).

Розділ 22 . Народна Рада України
Константа 22.1. Єдиним органом законодавчого народовладдя в Україні є Народна Рада України. [75]
Константа 22.2. Конституційний склад Народної Ради України – чотириста п’ятдесят народних депутатів України. [76]
Константа 22.3. Строк повноважень Народної Ради України становить шість років.
Константа 22.4. Чергові вибори до Народної Ради України відбуваються в останню неділю останнього місяця шостого року повноважень Народної Ради України. [77]
Константа 22.5. Позачергові вибори до Народної Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період 100 (ста) днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Народної Ради України. [77]
Константа 22.6. Народна Рада України за поданням Мандатної комісії, яку вона обирає, приймає рішення про визнання повноважень народних депутатів України, а в разі порушення законодавства про вибори – про визнання виборів окремих народних депутатів недійсними.
22.6.1. Народна Рада України є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу. [82]
Константа 22.7. Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі. [78]
22.7.1. Народні депутати України не можуть, бути на державній службі в виконавчих органах народовладдя, а також підпадають під обмеження професійної діяльності, обумовлені Константою 2.15.2.
22.7.2. У разі виникнення обставин, що порушують вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, народний депутат України у двадцятиденний строк з дня виникнення таких обставин припиняє таку діяльність або подає особисту заяву про складення повноважень народного депутата України і компенсує витрати на проведення повторних виборів.
Константа 22.8. Перед вступом на посаду народні депутати України складають перед Народною Радою України таку присягу:
«Присягаю на вірність народові України. Зобов’язуюсь усіма своїми діями кріпити суверенітет і незалежність держави, відстоювати її інтереси, дбати про волю і добробут народу.
Присягаю додержуватися Конституції та законів України, сумлінно виконувати зобов’язання своєї передвиборчої програми». [79]
22.8.1. Присягу зачитує найстарший за віком народний депутат України перед відкриттям першої сесії новообраної Народної Ради України, після чого депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом. [79]
22.8.2. Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатського мандата [79] і компенсацію ним витрат на проведення повторних виборів.
22.8.3. Повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги. [79]
Константа 22.9. Статус Народного депутата визначається окремим законом.
22.9.1. Народний депутат постійно працює в своєму виборчому окрузі, виконуючи аферентні функції, підтримує зв’язки з виборцями у порядку, встановленому законом.
22.9.2. Народний депутат відповідно до закону розглядає звернення виборців, а також звернення від підприємств, установ, організацій, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, вживає заходів для законодавчої реалізації їх пропозицій і законних вимог, інформує виборців про свою депутатську діяльність під час особистих зустрічей з ними та через засоби масової інформації.
22.9.3. Народний депутат відповідальний за свою депутатську діяльність перед Українським народом як уповноважений ним представник у Народній Раді України.
Константа 22.10. Народний депутат має право на сесії Народної Ради України звернутися із запитом до Президента України, до органів Народної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. [86]
Керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов’язані в термін до 30 днів надати відповідь Народному депутату України по суті його запиту.
Константа 22.11. Народні депутати України можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані лише з санкції Генерального прокурора, чи його заступника. [80]
Константа 22.12. Народні депутати України за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах несуть відповідальність перед виборцями і Українським народом, але не несуть юридичної відповідальності, якщо їх дії не суперечать законам держави і зобов’язанням перед виборцями. [80]
Константа 22.13. Повноваження народних депутатів України припиняються одночасно з припиненням повноважень Народної Ради України. [81]
Константа 22.14. Повноваження народного депутата України припиняються достроково в разі:
1) складення повноважень за його особистою заявою;
2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
3) відкликання його виборцями в установленому порядку;
4) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;
5) припинення його громадянства або його виїзду на постійне проживання за межі України;
6) порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, обумовлені Константою 22.7.1, якщо ці обставини ним не усунуто у відповідності з Константою 22.7.2;
7) його смерті. [81]
22.14.1. Рішення про дострокове припинення повноважень Народного депутата України приймається Народною Радою України за документально встановленими фактами. [81]
Константа 22.15. Народна Рада України працює сесійно. [82]
22.15.1. Сесії Народної Ради України складаються з пленарних засідань Народної Ради України, а також засідань постійних та інших комісій Народної Ради, що проводяться у міжпленарний період.
22.15.2. Народна Рада України збирається на першу (організаційну) сесію не пізніше ніж на чотирнадцятий день після офіційного оголошення результатів виборів. [82]
22.15.3. Перше засідання новообраної Народної Ради України відкриває найстарший за віком народний депутат України. [82]
22.15.4. Засідання Народної Ради України проводяться відкрито. [84]
Константа 22.16. Чергові сесії Народної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року і закінчуються після вирішення запланованого на сесію переліку питань. [83]
Константа 22.17. Позачергові сесії Народної Ради України, із зазначенням запланованого на сесію переліку питань, скликаються Головою Народної Ради України за рішенням Президії Народної Ради України, на вимогу Президента України, або на вимогу не менш як 1/5 частини народних депутатів України від конституційного складу Народної Ради України. [83]
Константа 22.18. Рішення Народної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування. [84]
22.18.1. Голосування на засіданнях Народної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто. [84]
22.18.2. Народна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією. [91]
Константа 22.19. Порядок роботи Народної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Народної Ради України. [82]
Константа 22.20. Народна Рада України створює з числа народних депутатів України постійні комісії: [89]
для підготовки технічних завдань, формування творчих колективів та ведення законопроектної роботи, попереднього розгляду і підготовки питань, що належать до відання Народної Ради України;
– для сприяння проведенню в життя законів України та інших рішень, прийнятих Народною Радою України;
– для контролю за діяльністю державних органів і організацій.
22.20.1. Затверджує голів, перших заступників, заступників голів та секретарів цих комісій. [89]
Константа 22.21. Народна Рада України створює, коли визнає за необхідне, слідчі, ревізійні та інші комісії з будь-яких питань свого відання. [89]
22.21.1. Для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, утворює тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосували не менш як 1/5 частина від конституційного складу Народної Ради України. [89]
22.21.2. Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду. За висновками тимчасових слідчих комісій прокуратура відкриває провадження справ. [89]
22.21.3. Організація і порядок діяльності комісій Народної Ради України, її тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій встановлюються регламентом Народної Ради.
Константа 22.22. Народна Рада України обирає із свого складу Голову Народної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Народної Ради України та відкликає їх з цих посад. [88]
Константа 22.23. До складу Президії Народної Ради України входять:
– Голова Народної Ради України;
– Перший заступник і заступник Голови Народної Ради України;
– голови постійних комісій Народної Ради України.
22.23.1. Президію Народної Ради України очолює Голова Народної Ради України.
Константа 22.24. Президія Народної Ради України працює на постійній основі, є підзвітним Народній Раді України органом, який забезпечує організацію роботи Народної Ради України та здійснює інші повноваження в межах, передбачених Конституцією України і законами України.
Константа 22.26. Голова Народної Ради України: [88]
1) веде засідання Народної Ради України;
2) організовує роботу Народної Ради України, координує діяльність її органів;
3) підписує акти, прийняті Народною Радою України;
4) скеровує закони на підпис Президентові України;
5) оприлюднює за своїм підписом закони, щодо яких Народна Рада України подолала Президентське вето;
6) представляє Народну Раду України у зносинах з іншими органами державного управління України та органами влади, чи управління інших держав;
7) організовує роботу апарату Народної Ради України.
Константа 22.27. Голова Народної Ради України здійснює повноваження, передбачені цією Конституцією, у порядку, встановленому Регламентом Народної Ради України. [88]
Константа 22.28. Повноваження Народної Ради України припиняються у день відкриття першого засідання Народної Ради України нового скликання. [90]
Константа 22.29. Повноваження Народної Ради України, що обрана на позачергових виборах, проведених після дострокового припинення Президентом України повноважень Народної Ради України попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання. [90]
Константа 22.30. Повноваження Народної Ради України не можуть бути достроково припинені Президентом України в останні шість місяців строку повноважень Народної Ради України або Президента України. [90]
Константа 22.31. У разі оголошення указу Президента України (у відповідності з його повноваженнями) про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях – Народна Рада України збирається на засідання у дводенний строк без скликання. [83]
Константа 22.32. У разі закінчення строку повноважень Народної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану (якщо в цей період не було здійснено її розпуск) її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Народної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану. [83]
Константа 22.33. Законами України регулюються відносини між суб’єктами права з дотриманням положень Конституції та концептуальних конституційних засад.

Розділ 23. Повноваження Народної Ради України
Константа 23.1. Народна Рада України правомочна розглядати і вирішувати будь-яке питання, що не входить згідно з Конституцією до компетенції органів державної виконавчої чи судової служби, до компетенції місцевого самоврядування, а також не є таким, що вирішується виключно всеукраїнським референдумом. [85]
Константа 23.2. До виключного відання Народної Ради України належить: [85]
1) підготовка до референдуму питань, пов’язаних із зміною державних кордонів України;
2) визначення основних напрямів внутрішньої і зовнішньої політики України;
3) затвердження найважливіших загальнодержавних програм і планів економічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони природи;
4) затвердження державного бюджету України і внесення змін до державного бюджету України;
5) здійснення контролю за ходом виконання загальнодержавних програм, планів і бюджету, а також затвердження звіту про їх виконання;
6) заслуховування звітів органів, які вона утворює або обирає, а також посадових та службових осіб, яких вона призначає, обирає або затверджує;
7) здійснення законодавчого регулювання відносин:
– власності;
– підприємницької діяльності;
– соціального і культурного розвитку;
– державної митної політики;
– науково-технічної політики;
– бюджетної і кредитно-фінансової систем;
– системи оподаткування;
– державної політики оплати праці і ціноутворення;
– державної політики охорони природи;
– державної політики використання і відтворення природних ресурсів України;
– інших відносин, які потребують законодавчого врегулювання;
8) затвердження програм охорони природи, національних програм ліквідації наслідків згубної для природи діяльності людини;
9) законодавче регулювання і контроль за забезпеченням конституційних прав, свобод і обов’язків громадян України;
10) визначення порядку вирішення питань адміністративно-територіального устрою України;
11) визначення загальних правових засад утворення і діяльності громадських об’єднань;
12) встановлення розміру доходів, що надходять на утворення державного бюджету України, а також формування субсидіарного бюджету підтримки проектів розвитку місцевих громад;
13) вирішення питань про відкриття дипломатичних представництв, консульств, представництв при міжнародних організаціях, торговельних представництв України;
14) ратифікація і денонсація міжнародних договорів України;
15) здійснення контролю за наданням Україною позик, економічної та іншої допомоги іноземним державам, а також за укладенням угод про державні позики і кредити, одержувані з іноземних джерел;
16) заснування державних нагород та встановлення почесних звань України;
17) встановлення військових звань, дипломатичних рангів, інших спеціальних звань і класних чинів;
18) накладення вето на укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України у разі, якщо вони суперечать Конституції та законам України; звернення до Департаменту конституційного нагляду України з пропозицією дати висновок про конституційність та законність зазначених актів;
19) скасування постанов Президії Народної Ради України, розпоряджень Голови Народної Ради України;
20) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України.
Константа 23.3. Народна Рада України не може розглядати питання своїх повноважень, своєї зарплатні, доплат та пільг. Вирішення цих питань здійснюється згідно Констант 12.5; 12.6 та оцінки ефективності діяльності Народної ради за результатами опитувань Константа 21.2.
Константа 23.4. Необхідність законодавчого врегулювання відносин в державі ініціюють рядові суб’єкти правових відносин через народних депутатів та представницькі органи, які наділені правом законодавчої ініціативи, якщо ці відносини в межах конституційного правового поля не можуть бути врегульовані актами виконавчої влади.
Константа 23.5. Право законодавчої ініціативи у Народній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України, комісіям Народної Ради України та Кабінету Міністрів України. [93]
23.5.1. Реалізація громадської законодавчої ініціативи може бути здійснена через Народного депутата, через комісії Народної ради.
Константа 23.6. Законопроекти, визначені Президентом України, або Прем’єр-Міністром України, як невідкладні,– розглядаються Народною Радою України позачергово. [93]
Константа 23.7. Закон підписує Голова Народної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України та до Департаменту конституційного нагляду. [94]
23.7.1. Президент України протягом п’ятнадцяти днів після отримання закону, при позитивній оцінці ДКН щодо його відповідності Конституції, підписує цей закон, беручи до виконання, та офіційно його оприлюднює, або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Народної Ради України для повторного розгляду. [94]
23.7.2. У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон з позитивною оцінкою ДКН для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений. [94]
23.7.3. Якщо під час повторного розгляду закон з позитивною оцінкою ДКН буде знову прийнятий Народною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У разі якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Народної Ради України і опубліковується за його підписом. [94]
23.7.4. Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування в Відомостях Народної Ради. [94]
23.7.5. Якщо за висновком ДКН закон не відповідає концептуальним засадам Конституції, то Народна Рада має привести його у відповідність, або винести на черговий референдум пропозицію про зміну Конституції у відповідній частині.
Неврегульовані таким чином законодавчо відносини мають бути тимчасово врегульовані погодженим з ДКН Указом Президента.

Розділ 24. Президент України
Константа 24.1. Президент України є Главою держави, Охоронцем держави і Головнокомандувачем Збройних сил України. [102]
24.1.1. Президент України виступає від імені Української Держави і українського народу. [102]
24.1.2. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. [102]
Константа 24.2.. Президент України користується правом недоторканності на період виконання своїх повноважень. [105]
Константа 24.3. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд. [103]
Константа 24.4. Чергові вибори Президента України проводяться в термін, визначений Константою 21.1.2 цієї Конституції.
Константа 24.5. Головнокомандувач ЗСУ (Президент) обирається таємним голосуванням діючих професійних військових ЗСУ та воїнів екстреного мобілізаційного резерву.
Константа 24.6. Балотуватися на пост Президента України має право старший офіцер ЗСУ (діючий, запасу, у відставці), який має повну вислугу років (20 років і більше), українець, не старший 65 років, який має вищу освіту, досконало володіє усною і письмовою українською мовою, проживає в Україні і є її громадянином від 24 серпня 1991 року, (або народжений в незалежній Україні і має громадянство України від народження) та не має родичів (включно до двоюрідних) за кордоном.
Константа 24.7. Включення не менше трьох і не більше семи кандидатур в бюлетень для голосування для обрання Президента України здійснюється Спеціальною комісією, упорядкованою Радою Старійшин Спілки Офіцерів України.
24.7.1. Рада Старійшин Спілки офіцерів України з поданих на її розгляд кандидатур укладає персональний склад Спеціальної комісії:
– від Збройних сил України призначає – Голову Спеціальної Комісії;
– від Спілки офіцерів України – 5 осіб
– від Народної Ради України – 5 осіб;
– від кожної області по одному Громадському депутату обласної ради– 25 осіб;
–від Центральної виборчої комісії та від Міністерства юстиції по три представники – 6 осіб;
–від установ економіки, політології, міжнародних відносин по три експерти – 9 осіб;
Всього 51 особа.
Константа 24.8. Відбір кандидатів на пост Президента України здійснюється Спеціальною комісією у два етапи:
– перший етап – за попереднім розглядом поданих документів претендентів у кандидати на пост Президента без особистої участі претендентів;
– подані документи діючого Головнокомандувача ЗСУ (Президента) подаються до розгляду на другий етап без попереднього відбору;
– другий етап – за співбесідою з відібраними на першому етапі претендентами, обговоренням їх кандидатур на закритому засіданні комісії і наступним таємним рейтинговим голосуванням.
24.8.1. Претенденти в кандидати на посаду Президента України електронною поштою в цифровому форматі подають на Комісію:
– особисту заяву про намір балотуватися на посаду Президента України;
– автобіографію-анкету встановленого зразка;
– загальну оцінку міжнародної обстановки;
– власне бачення проблем у державі і її Збройних силах та основні принципи і програму діяльності відповідно до Президентських повноважень.
Константа 24.9. Організація і проведення виборів Президента покладається на Центральну виборчу комісію та Генеральний штаб Збройних сил України.
Константа 24.10. Діючий Головнокомандувач ЗСУ (Президент) може підтвердити свої повноваження на новий термін лише через переобрання на альтернативній основі.
Константа 24.11. Після обрання нового Головнокомандувача ЗСУ (Президента), протягом до 60 діб здійснюється прийняття посади від попередника, яке завершується складанням повноважень попереднім і набуттям повноважень новообраним Головнокомандувачем ЗСУ (Президентом).
24.11.1. У разі дострокового припинення повноважень Президента України, його обов’язки до вступу на пост новообраного Президента покладаються на чинного його заступника – Міністра оборони України.
24.11.2. Дострокові вибори наступного Президента України проводяться в період 60 (шістдесяти) днів з дня припинення повноважень попереднього.
24.11.3. Порядок проведення виборів Президента України встановлюється законом.
24.11.5.У випадку, якщо залишок періоду повноважень від дня вступу на пост новообраного Президента менше двох років – після закінчення цього терміну ця особа має право обиратися Президентом України наступні два терміни.
Константа 24.12. Новообраний Президент України вступає на пост з моменту складення присяги народові України на урочистому засіданні Народної Ради України, але не пізніше ніж через чотирнадцять днів після офіційного оголошення результатів виборів. [104]
24.12.1. Текст присяги Президента: «Я, (ім’я та прізвище), обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність народові України і зобов’язуюсь:
– діяти згідно з нормами Конституції і законів України;
– гарантувати верховенство права в державі;
– в своїй діяльності керуватися державними інтересами;
– усіма своїми справами зміцнювати і захищати суверенітет і цілісність Української Держави;
– дбати про добробут, права і свободи українського народу;
– підносити авторитет України у світі». [104]
24.12.2. Приведення Президента України до присяги здійснює Голова Верховного Суду України.
Константа 24.13. Президент України, обраний на позачергових виборах, складає присягу у п’ятиденний строк після офіційного оголошення результатів виборів.
Константа 24.14. Звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, крім випадку, якщо Президент України був усунений з поста в порядку імпічменту. [105]
Константа 24.15. Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України. [108]
Константа 24.16. Повноваження Президента України припиняються достроково у разі: [108]
1) відставки за власним бажанням;
2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
3) смерті;
4) усунення з поста в порядку імпічменту.
Константа 24.17. Відставка Президента України за власним бажанням набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Народної Ради України. [109]
Константа 24.18. Неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я має бути встановлена з дотриманням наступної процедури: [110]
– має бути подана заява Народної Ради до Верховного Суду про підтвердження факту неможливості виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я;
– неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я має бути встановлена на засіданні Народної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України з додатком медичного висновку консиліуму лікарів вищої кваліфікації.
Константа 24.19. Президент України може бути усунений з поста Народною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину. [111]
24.19.1. Питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ініціюється не менше, ніж третиною Народних депутатів від конституційного складу Народної Ради України, або Генеральним Прокурором України. [111]
24.19.2. Для проведення розслідування Народна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі. [111]
24.19.3. Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Народної Ради України. [111]
За наявності підстав Народна Рада України не менш як половиною голосів Народних депутатів від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України. [111]
24.19.4. Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту приймається Народною Радою України не менш як двома третинами голосів від її конституційного складу після перевірки справи Департаментом Конституційного Нагляду України і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи та отримання висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких обвинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину. [111]
Константа 24.20. Усунення Головнокомандувача ЗСУ (Президента) з посади можливе всенародним референдумом, ініційованим Народною Радою, або Генеральним Прокурором України, або за народною ініціативою.
24.20.1. У випадку підтвердження повноважень Головнокомандувача ЗСУ (Президента) референдумом – ініціатор референдуму  (Народна Рада, чи Генеральний прокурор) автоматично позбавляється повноважень і переобирається.

Розділ 25. Повноваження Президента України
Константа 25.1 Головнокомандувач ЗСУ (Президент) діє в межах конституційних повноважень і підзвітний лише народу України. [106]
Константа 25.2. Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. [106]
Константа 25.3. Президент України: [106]
1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;
2) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;
3) приймає рішення про визнання іноземних держав;
4) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях, а також приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;
5) приймає рішення про надання підданства та громадянства України та їх припинення, про надання притулку в Україні;
6) здійснює помилування;
7) утворює суди у визначеному законом порядку;
8) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;
9) підписує закони, прийняті Народною Радою України;
10) має право вето щодо прийнятих Народною Радою України законів з наступним поверненням їх на повторний розгляд Народної Ради України;
11) призначає позачергові вибори до Народної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією;
12) припиняє повноваження Народної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією;
13) у випадку невідповідності Конституції скасовує акти Кабінету міністрів України;
14) призначає позачерговий всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України і проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;
15) вносить подання кандидатури на призначення Народною Радою Прем’єр-міністра та Першого віце-прем’єр-міністра – міністра держсектору економіки в строк не пізніше ніж на п’ятий день після одержання такої пропозиції;
16) вносить подання кандидатур на призначення Народною Радою України в строк не пізніше ніж на десятий день після одержання такої пропозиції:
– міністра цивільної пожежної охорони, захисту прав громадян від злочинних посягань та громадського порядку;
– міністра охорони природи;
– міністра транспорту та зв’язку.
17) вносить до Народної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;
Константа 25.4. Для здійснення своїх повноважень Головнокомандувач ЗСУ (Президент) утворює:
–Департамент Конституційного Нагляду (ДКН), на який покладаються функції конституційного нагляду та тлумачення Конституції;
– Міністерство оборони України;
– Генеральний штаб ЗСУ та Військову розвідку при ньому;
– консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;
Константа 25.5. Призначає на посади та звільняє з посад:
– заступника Головнокомандувача Збройних сил України – Міністра оборони України;
– міністра закордонних справ України;
– міністра з надзвичайних техногенних ситуацій та цивільної оборони;
– вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань.
Константа 25.6. Присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини; [106]
Константа 25.7. Нагороджує державними нагородами; встановлює Президентські відзнаки та нагороджує ними; [106]
Константа 25.8. Як Головнокомандувач Збройних сил і Голова Ради національної безпеки і оборони України, здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави: [106]
25.8.1. у разі збройної агресії проти України приймає рішення про оголошення стану війни; [106]
25.8.2. приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, зовнішньої чи внутрішньої небезпеки державній незалежності України; [106]
25.8.3. приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної техногенної чи екологічної ситуації – з наступним затвердженням цих рішень Народною Радою України; [106]
Константа 25.9. У випадку спроб узурпації влади через фальсифікацію народного волевиявлення, чи спробою перевороту в інший спосіб; також у випадку системних порушень законності, які несуть загрозу національній безпеці чи загрозу незаконної зміни конституційного ладу в державі, за відсутності інших важелів повернення суспільних відносин в конституційне русло – Головнокомандувач ЗСУ (Президент) перебирає на себе владу і об’являє надзвичайний стан. В найкоротший термін усуваються загрози національній безпеці та їх причини і не більше, ніж через 2 роки після об’явлення надзвичайного стану, проводяться вибори конституційних органів управління, яким протягом 60 днів Головнокомандувач ЗСУ (Президент) передає конституційні повноваження і скасовує надзвичайний стан.
Константа 25.10. В межах своїх повноважень видає:
– погоджені з Народною Радою укази з пропонованих змін Конституції, які можуть бути випробувані в зацікавлених громадах на період до затвердження (чи відхилення) їх референдумом;
– розпорядження в межах своєї адміністрації.
25.10.1. Акти Президента України скріплюються підписами службових, чи посадових осіб, відповідальних за виконання акту та за контроль його виконання. [106]
Константа 25.11. Президент України має право достроково припинити повноваження Народної Ради України, якщо протягом більше десяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.
25.11.1. Рішення про дострокове припинення повноважень Народної Ради України приймається Президентом України після консультацій з Головою Народної Ради України, його заступниками та головами постійних комісій у Народній Раді України. [90]
Константа 25.12. Звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Народної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України; [106]

Розділ 26. Бюджетна політика
Константа 26.1. Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. [95]
Константа 26.2. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. [95]
Константа 26.3. Держава забезпечує збалансованість зведеного бюджету України, для чого: [95]
–виконком районної ради (муніципалітет) готує бюджет територіальної громади з обгрунтуванням його дефіциту, чи профіциту;
– за проектами бюджетів територіальних громад області, виконком обласної ради (ратуша) готує зведений проект бюджету області з обґрунтуванням його дефіциту, чи профіциту і до 1 вересня подає його до Кабінету Міністрів;
– за проектами зведених бюджетів областей (в т.ч. міст з обласним статусом) Кабінет Міністрів передбачає в державному бюджеті обґрунтовані розміри дотацій, субвенцій, субсидій областям на збалансування бюджетів усіх рівнів.
Константа 26.4. Звіти про доходи і видатки Державного бюджету України та місцевих бюджетів за період від початку бюджетного року широко і докладно оприлюднюються щоквартально. [95]
Константа 26.5. Державний бюджет України затверджується щорічно Народною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин – на інший період. [96]
Константа 26.6. Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Народної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року. [96]
Константа 26.7. Кабінет Міністрів України відповідно до закону подає до Народної Ради України звіт про виконання Державного бюджету України.
26.7.1.Місцеві виконавчі органи подають звіти про виконання місцевих річних бюджетів до відповідних місцевих рад. [97]
Константа 26.8. Контроль від імені Народної Ради України за надходженням коштів до Державного та обласних бюджетів України та їх використанням здійснює Рахункова палата. [98]
Константа 26.9. Бюджетна політика держави вибудовується на принципах закріплення за кожним рівнем громади своєї бази формування дохідної частини бюджету, де розвиток цієї бази цілком залежить від політики, яку повноважний проводити рівень влади цієї громади на підпорядкованій їй території.
26.9.1. Територіальні громади адміністративних районів, а також міст без адміністративного поділу мають за базу оподаткування реальний прибуток:
– від громадян – фізичних осіб (в тому числі підприємців), членів своєї громади (прибутковий податок з громадян);
– від малих і середніх підприємств, розташованих на підпорядкованій території (податок на прибуток);
26.9.2. Обласні об’єднання територіальних громад за базу оподаткування мають прибуток великих підприємств соціального спрямування, розташованих на їх території (податок на прибуток).
26.9.4. Народ України (в особі держави) за базу оподаткування має прибуток підприємств базових галузей економіки, стратегічних підприємств та природних монополій (податок на прибуток).
Константа 26.10. Додатковими джерелами надходжень до бюджету держави також є:
– митні збори з імпортерів;
– акцизні збори з підприємств торгівлі;
– внутрішні та зовнішні позики.
Константа 26.11. Додатковими джерелами надходжень до бюджетів територіальних громад є:
– плата за користування землею та майном громади;
– рента з загального фонду добробуту (Константа 2.8.1)
– дивіденди від підприємств, засновниками, чи співзасновниками яких є територіаьна громада;
– внутрішні позики;
– дотації, субвенції та субсидії вищих громадських об’єднань та держави.
Константа 26.12. Позабюджетні фонди формуються з наступних джерел:
– цільові збори з фізичних та юридичних осіб;
– адміністративні стягнення.
Константа 26 13. Комерційна діяльність виконавчих органів рад усіх рівнів в галузі реалізації ними управлінських функцій – заборонена.
Константа 26.14. Для здійснення контролю за сплатою податків при виконавчих органах рад створюються податкові департаменти (інспекції).
Константа 26.15. Планування бюджетних видатків здійснюється за принципами збалансованого фінансування програм розвитку різних напрямків життєдіяльності відповідних громад і держави в цілому.
Константа 26.16. Позабюджетні кошти використовуються згідно з положеннями статуту громади.
Константа 26.17. Грошовою одиницею України є гривня. [99]
Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави – Національного банку України.
Константа 26.18. Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. [100]
Константа 26 19. Правовий статус Ради Національного банку України визначається законом. [100]

Розділ 27 Кабінет Міністрів України
Константа 27.1. Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі виконавчих органів рад усіх рівнів. [113]
27.1.1. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр України; Перший віце-прем’єр-міністр – Міністр державного сектору економіки; віце-прем’єр-міністри; міністри. [114]
Константа 27.2. Порядок формування Кабінету міністрів:
27.2.1. Прем’єр-міністр України та Перший віце-прем’єр-міністр – міністр держсектору економіки призначаються Народною Радою України за поданням Президента України в порядку, визначеному Константою 25.3 п.15. [114]
27.2.2. Міністр цивільної пожежної охорони, захисту прав громадян від злочинних посягань та громадського порядку;
– міністр охорони природи;
– міністр транспорту та зв’язку – призначаються Народною Радою України за поданням Президента України в порядку, визначеному Константою 25.3 п.16.
27.2.3. Інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Народною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України.
Константа 27.3. Прем’єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та державного плану економічного та соціального розвитку країни, схвалених Народною Радою України. [114]
27.3.1. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Народною Радою України, підконтрольний і підзвітний Народній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією. [113]
27.3.2. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Народної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. [113]
Константа 27.4. Прем’єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Народній Раді України про свою відставку.
Константа 27.5. Відставка Прем’єр-міністра України, або прийняття Народною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України мають наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. У цих випадках Народна Рада України здійснює формування нового складу Кабінету Міністрів України у строки і в порядку, що визначені цією Конституцією. [115]
27.5.1. Кабінет Міністрів України, відставку якого прийнято Народною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України. [115]

Розділ 28. Повноваження Кабінету Міністрів України
Константа 28.1. Кабінет Міністрів України: [116]
1) забезпечує економічну самостійність України, здійснення внутрішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;
2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
4) розробляє і здійснює загальнодержавні перспективні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;
5) розробляє і здійснює щорічні загальнодержавні плани економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України та інвестиційні проекти і держзамовлення для їх реалізації;
6) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до закону;
7) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Народною Радою України Державного бюджету України, подає Народній Раді України звіт про його виконання;
8) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, викорінення злочинності;
9) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;
10) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;
11) утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші виконавчі органи Кабінету Міністрів;
12) призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем’єр-міністра України керівників центральних виконавчих органів, які не входять до складу Кабінету Міністрів України;
13) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.
Константа 28.2. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання. [117]
Константа 28.3. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України підписує Прем’єр-міністр України. [117]
Константа 28.4. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних виконавчих органів підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. [117]
Константа 28.5. Делеговані державні повноваження в областях, районах і містах без районного поділу – здійснюють виконавчі органи місцевих рад. [118]
Константа 28.6. Особливості здійснення делегованих державних повноважень у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. [118]
Константа 28.7. Контроль реалізації планів загальнодержавного розвитку та підготовку матеріалів для підготовки планів їх подальшого розвитку в областях і районах здійснює Кабінет міністрів, у визначений ним спосіб.

Розділ 29. Прокуратура
Константа 29.1. Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: [121]
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина, фізичної чи юридичної особи, або держави в суді у випадках, визначених законом;
3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян;
5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх службовими та посадовими особами.
Константа 29.2. Організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом. [123]
Константа 29.3. Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який обирається громадянами України з-поміж мінімум двох (максимум – чотирьох – у випадку участі у виборах за власним бажанням діючого Генерального прокурора) кандидатур, поданих Вищою радою юстиції, з’їздом (пленумом) суддів та з’їздом (пленумом) адвокатів, на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на шість років.
29.3.1. Генеральним прокурором України може бути обраний громадянин України, який має вищу правову освіту та стаж роботи в органах правопорядку, чи в судовій системі загалом не менше десяти років, і відповідає вимогам Константи 18.4.1.
29.3.2. Обмеженням в кількості шестирічних виборних строків перебування на посаді є досягнення ним пенсійного віку і завершення поточного терміну повноважень.
29.3.3.Професійна діяльність Генерального прокурора України підпадає під обмеження, обумовлені Константами 2.13.2. та 2.15.
Константа 29.4. Президент, чи Народна Рада України можуть ініціювати процедуру імпічменту Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади у випадку вираження йому недовіри в результаті імпічменту.
Константа 29 5. Генеральний прокурор України призначає на посаду і звільняє Голову Рахункової палати України.
Константа 29.6. Генеральний прокурор здійснює нагляд за дотриманням законності в роботі вищих органів управління і видає їм приписи у випадках порушення ними букви і духу Конституції та законів.
29.6.1. У випадку невиконання припису Генерального прокурора, він на свій розсуд передає матеріали про порушення до Верховного суду, Департаменту конституційного нагляду, до Народної Ради чи Президента для реагування.
29.6.2. У випадках наявності ознак тяжкого злочину:
– зради державних інтересів;
– посягань на узурпацію державної влади;
– хабарництва;
– розтрати чи привласнення матеріальних цінностей;
– перевищення службових повноважень
та ознак інших тяжких злочинів – ініціює процедуру імпічменту до порушників – службових осіб вищих органів управління.

Розділ 30. Правосуддя
Константа 30.1. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. [124]
Константа 30.2. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. [124]
Константа 30.3. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні кримінального правосуддя через народних засідателів і присяжних. [124] [127]
Константа 30.4. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і опираються на фундаментальне право, на Народну Конституцію України і на всі легітимні закони і легітимні підзаконні правові акти, аж до суті рішення. Судові рішення є обов’язковими до виконання усіма суб’єктами правових відносин на всій території України.[124]
30.4.1. Неправосудне судове рішення є підставою притягнення судді до юридичної відповідальності після попереднього розгляду справи Радою юстиції.
Константа 30.5. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. [125]
30.5.1. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.
30.5.2. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.
30.5.3. Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди.
30.5.4. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Константа 30.6. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України та в бюджетах місцевих громад окремо визначаються видатки на утримання судів. [130]
30.6.1. Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів, а також здійснення дисциплінарного провадження стосовно громадських суддів, розгляду скарг і прийняття рішення про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (чи представлення заяви до ради місцевої громади про їх звільнення) діє суддівське самоврядування. [130]
Константа 30.7. Незалежність суддів гарантується Конституцією і законами України. [126]
30.7.1. Вплив на суддів при здійсненні ними правосуддя у будь-який спосіб забороняється. [126]
30.7.2. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. [129]
Константа 30.8. Правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні.[127]
Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів, а в кримінальних справах – суддею і двома засідателями, чи судом присяжних.[129]
Константа 30.9. Основними засадами судочинства є:[129]
1) законність – при цьому суддя має спиратися на закони, перевірені ним на відповідність вимогам Народної Конституції України, фундаментальним принципам права, на легітимність і, у випадку їх невідповідності – звертатися до Департаменту конституційного нагляду за роз’ясненням;
2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
3) забезпечення доведеності вини;
4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;
6) забезпечення обвинуваченому права на захист;
7) гласність судового процесу та його обов’язкове повне безперервне фіксування технічними засобами;
8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;
9) обов’язковість рішень суду.
30.9.1. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.
30.9.2. За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.
Константа 30.10. Професійна діяльність суддів підпадає під обмеження, обумовлені Константами 2.13.2; 2.15.
Константа 30.11 На посаду Громадського судді може бути обраний на альтернативній основі громадянин України, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як 7 років, проживає в Україні не менш як 18 років та досконало володіє усною і письмовою державною мовою.
Константа 30.12. Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці судді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів.[127]
30.12.1. Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня встановлюються законом. [127]
Константа 30.13. Голова Верховного Суду України обирається на посаду та звільняється з посади шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду України в порядку, встановленому законом і його професійна діяльність підпадає під обмеження, обумовлені Константами 2.13.2 та 2.15.
Константа 30.14. Суддя звільняється з посади у разі: [126]
1) закінчення строку, на який його обрано, чи призначено;
2) досягнення суддею шістдесяти п’яти років;
3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
4) порушення суддею вимог щодо обмежень професійної діяльності, обумовлених Константою 30.10;
5) порушення суддею присяги;
6) професійній невідповідності, встановленій в результаті розгляду скарг органами суддівського самоврядування, чи Вищою радою юстиції;
7) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
8) припинення його громадянства;
9) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;
10) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
30.14.1. Громадський суддя звільняється з посади рішенням Громадської ради, на адміністративній території якої він діє. Громадська рада своїм рішенням на звільнене місце призначає нового громадського суддю, повноваження якого мають бути підтверджені на найближчих чергових виборах.
30.14.2. Повноваження судді припиняються у разі його смерті.
Константа 30.15. Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей. [126]
30.15.1. Захист професійних інтересів суддів здійснюється в порядку, встановленому законом. [127]
Константа 30.16. В Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить: [131]
1) внесення подання Президенту про затвердження ієрархії судів та створення апеляційних та спеціалізованих судів.
2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності інших видів діяльності з їх професійною діяльністю;
3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України, суддів вищих спеціалізованих судів, прокурорів та розгляд скарг і прийняття рішення про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, а також про їх звільнення.
4) внесення подання Президенту про непрофесійність рішень Департаменту конституційного нагляду, про перевищення ним повноважень чи інших порушень законності.
Константа 30.17. Вища рада юстиції складається з двадцяти членів: [131]
– Народна Рада України, Президент України, з’їзд (пленум) суддів України, з’їзд (пленум) адвокатів України, з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають по три члени;
– всеукраїнська конференція працівників прокуратури – двох членів.
30.17.1. До складу Вищої ради юстиції входять за посадою: Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України, Начальник Департаменту конституційного нагляду.
Константа 30.18. Рішення всіх судів держави фіксуються в єдиному електронному реєстрі судових рішень у формі, зручній для їх пошуку за різними критеріями (назвою суду, реєстраційним номером, датою, заголовком, фабулою та інше) з метою забезпечення відкритості та прозорості судової системи, що сприятиме однаковому застосуванню закону всіма судами держави і посилить відповідальність судів при створенні прецедентів.

Розділ 31. Департамент конституційного нагляду
Константа 31 1. Департамент конституційного нагляду (ДКН) України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. [147]
31.1.1. ДКН України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. [147]
31.1.2. ДКН України підконтрольний Вищій раді юстиції.
Константа 31 2. ДКН України складається з вісімнадцяти експертів. [148]
31.2.1. Персональний склад експертів ДКН призначає Президент з кандидатів, рекомендованих Вищою радою юстиції, а також на свій розсуд з успішних практикуючих юристів.
31.2.2. Експертом ДКН України може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менше як сім років, проживає в Україні в українському громадянстві протягом останніх вісімнадцяти років та досконало володіє усною і письмовою державною мовою.
31.2.3. Термін повноважень експерта ДКН обмежується терміном переобрання Президента, або у разі смерті.
31.2.4. Новообраний Президент може продовжити подальше перебування на посаді експерта ДКН, призначеного своїм попередником.
31.2.5. Професійна діяльність експертів ДКН підпадає під обмеження, обумовлені Константами 2.14; 2.15.
Константа 31 3. Експерт ДКН звільняється з посади у разі:
1) закінчення терміну його повноважень;
2) досягнення ним шістдесяти п’яти років;
3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
4) порушення ним вимог щодо обмежень професійної діяльності, обумовлених Константою 31.2.5;
6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
7) припинення його громадянства;
8) професійної невідповідності займаній посаді;
9) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;
10) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.
Константа 31 4. Начальник Департаменту конституційного нагляду призначається і звільняється Президентом України.
Константа 31.5. Департамент конституційного нагляду:
– видає приписи гілкам влади про усунення порушень ними Конституції і контролює їх виконання;
– інформує Президента про відповідність діяльності гілок влади нормам Конституції;
– розглядає конституційні ініціативи на відповідність їх букві і духові діючої Конституції, на їх підставі готує формулювання доповнень до Конституції і не пізніше, ніж за 180 діб до проведення Конституційного референдуму передає їх на всенародне ознайомлення;
Константа 31.6. Департамент конституційного нагляду України вирішує питання про конституційність (про відповідність Конституції України): [150]
– проектів законів та інших правових актів Народної Ради України до постановки на голосування;
– проектів актів Президента України до їх вчинення;
– проектів актів Кабінету Міністрів України до їх прийняття;
Константа 31.7. Департамент конституційного нагляду України здійснює офіційне тлумачення Конституції України та законів України за зверненнями:
– Президента України;
– не менш як сорока п’яти народних депутатів України;
– Верховного Суду України;
– Уповноваженого народу України з прав людини;
– суддів, які чинять правосуддя.
31.7.1. З питань, передбачених цією статтею, Департамент конституційного нагляду України ухвалює рішення, які є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. [152]
Константа 31.8. Департамент конституційного нагляду України за зверненням Президента України або Кабінету Міністрів України дає висновки про відповідність положенням Конституції України міжнародних договорів України чинних, або тих що вносяться до Народної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість. [151]
Константа 31.9. За зверненням повноважних органів народовладдя України Департамент конституційного нагляду України дає висновок щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справ про усунення високопосадовців з поста в порядку імпічменту. [151]
Константа 31.10. Закони та інші правові акти за рішенням Департаменту конституційного нагляду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України, або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. [152]
31.10.1. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Департаментом конституційного нагляду України рішення про їх неконституційність.
31.10.2. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Константа 31.11. Порядок організації і діяльності Департаменту конституційного нагляду України, процедура розгляду ним справ визначаються Постановами Президента. [153]

Розділ 32. Державні символи
Константа 32.1. Державними символами України є Державна Українська Мова, Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Славень України.
32.1.1. Державна Українська Мова – це літературна мова, сформована в Україні і представлена в словниках української мови у всьому її розмаїтті.
32.1.2. Державний Прапор України – стяг із співвідношенням висоти до ширини 1:2, який складається із двох рівновеликих горизонтальних смуг жовтого (вгорі) і синього (внизу) кольорів, що символізує поклоніння нашими давніми предками Сонцю і воді як першоосновам життя.
32.1.3. Державний Герб України – Золотий Трисил (знак Київської Русі княжої доби) на тлі блакитного щита. Знак «Трисил» для давніх наших пращурів символізував Яв, Прав і Нав, в сучасному сенсі – гармонійне поєднання Матерії, Розуму і Духу (Душі) – божественної трисутності Людини.
32.1.4. Державний Славень України – національний славень на музику Жанни Арішаки із словами Валентини Лісіної-Яворенко.
Слова Валентини Лісіної-Яворенко; Музика Жанни Арішаки
СЛАВЕНЬ УКРАЇНИ
Рідна нене моя, Україно,
Святість серця мого і любов,
Ти для мене у світі єдина,
І в мені твоя вільная кров.
Працьовита, вродлива, простора,
Нескоренна – в огні не гориш,
На землі, вмитій кров’ю героїв,
Знову ти в вишиванці стоїш.

Хай здіймають у вись тебе крила,
Й до небес вільна думка зліта,
Світла віра додасть тобі сили
Україно моя золота.

Розділ 33. Внесення змін до Конституції України
Константа 33.1. Проект змін до Конституції України може бути поданий до Департаменту конституційного нагляду України не менш як третиною Народних депутатів України від конституційного складу Народної Ради України, або Центральною виборчою комісією до здійснення реєстрації ініціативної групи щодо внесення змін до Конституції за народною ініціативою. [154]
Константа 33.2. Проект змін до Конституції України може бути ініційований будь-яким громадянином, чи об’єднанням громадян України, якщо згідно К34.1 отримає підтримку не менш, як третини Народних депутатів України від конституційного складу Народної Ради України, або отримає підтримку місцевих рад (відповідно до умов К 20.2), або підтримку виборців (відповідно до умов К 20.3).
Константа 33.3. Департамент конституційного нагляду України дає проекту експертний висновок відносно відсутності створення ним суперечностей і протиріч в діючій Конституції, після чого проект направляється ініціаторам для усунення цих недоліків, або Президенту для призначеня чергового, чи позачергового Конституційного референдуму.
Константа 33.4. Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України. [157]
Константа 33.5. Проект змін до Конституції України, який був відхилений всенародним референдумом, може бути повторно поданий лише на наступний черговий конституційний референдум, але не раніше, ніж через два роки. [158]
Константа 33.6. Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану. [157]
Константа 33.7. Зміна соціального ладу в Україні може бути здійснена лише в напрямку розширення народовладдя і лише шляхом перезаснування держави прийняттям нової конституції після шестимісячного всебічного всенародного обговорення. [5] [22]

Розділ 34. Прикінцеві положення
Константа 34.1. Конституція України набуває чинності з дня її прийняття. [160]
Константа 34.2. День прийняття Конституції  України є державним святом – Днем Конституції України. [160]

Розділ 35 Перехідні положення
35.1. Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
 35.2. Народна Рада України, обрана після прийняття цієї Конституції здійснює повноваження, передбачені цією Конституцією.
35.3. Кабінет Міністрів України формується відповідно до цієї Конституції протягом 45 днів після набуття чинності Народною Радою.
35.4. Районні та обласні ради, обрані до набуття чинності цією Конституцією, здійснюють визначені нею повноваження до сформування нового складу цих рад відповідно до Народної Конституції України.
Голови цих рад після набуття чинності цією Конституцією здійснюють свої повноваження відповідно до вимог Народної Конституції України.
35.5. Процес адаптації попередніх правових актів держави до норм Народної Конституції України передбачає їх перегляд протягом до двох років.
35.6. Редакційні правки тексту проекту Конституції допускаються без зміни їх смислового змісту і обнародуються в термін не пізніше, ніж за 30 днів до дня затвердження проекту Конституції референдумом.
35.7. Перехідні положення до розділу 2 (Константи 2.7-2.9):
Запобігаючи подальшому нарощуванню антагоністичних протистоянь в суспільстві, які можуть привести до нецивілізованих форм кривавого вирішення штучно створених соціальних проблем
що, в свою чергу, може потягти втрату державного суверенітету і державності, посилення чергового геноциду українців, розчленування і колонізацію нашої території недружніми державами,
Ми, Український народ, обʼявляємо амністію значній частині злочинно набутої загальнонародної власності, її легітимізації і державного захисту на умовах:
1) землі сільськогосподарського призначення, набуті за борговими розписками власників паїв формально повертаються в конституційну виключну (невідчужувану) загальнонародну власність і оформляються в довічну оренду чинним фіктивним власникам – громадянам України з правом успадкування їх нащадками;
2) залізниці не підлягають приватизації;
3) електрогенеруючі підприємства і електророзподільчі мережі безумовно повертаються в загальнонародну власність;
4) приватизовані газодобувні на нафтодобувні підприємства − переглядаються умови приватизації і приймаються рішення про умови реприватизації, чи легітимізації;
5) газорозподільчі мережі безумовно повертаються в загальнонародну і комунальну власність;
6) Шахти, карʼєри – переглядаються умови приватизації і приймаються рішення про умови реприватизації, чи легітимізації;
7) кораблі цивільного призначення − переглядаються умови приватизації і приймаються рішення про умови реприватизації, чи легітимізації;
8) підприємства базових галузей економіки стратегічного значення − переглядаються умови приватизації і приймаються рішення про умови реприватизації, чи легітимізації;
9) діючі нові виробничі підприємства всіх галузей економіки, а також капітали, повернені з-за кордону і вкладені у відповідності з державним замовленням − підлягають безумовній легалізації і державному захисту.
10) Список підприємств, що підлягають амністії може бути поповнений за ініціативою будь-якої із сторін.
11) Узгодження і виконання умов пропонованих перехідних положень мають бути здійснені на протязі 2 (двох) років. Після вичерпання вказаного терміну розпочинається міжнародне кримінальне переслідування злочинців, винних у незаконному привласненні народних багатств і неповерненню їх народу України.
35.8. Перехідні положення до розділу 6 і 7:
Після прийняття Конституції:
1. За термін до 6 місяців на конкурсній основі розробляються тимчасові програми з усіх шкільних предметів викладання;
2. Протягом двох років колективами авторів здійснюється розробка, а державою випуск підручників за програмою обов’язкової середньої освіти. Одночасно систематично здійснюються інтернет-розсилки методичних матеріалів по предметах і класах для вчителів і учнів;
3. По ходу освоєння нових програм здійснюється їх обговорення і коригування.
4. Для вчителів, які не володіють (або погано володіють) фаховою українською мовою, чи мовою викладання в школах національних меншин здійснюються заходи по підвищенню їх мовної кваліфікації.
5. Всі названі заходи здійснюються волонтерами та коштом держави.
6. Протягом перших 5 років переходу на усталену програму обов’язкової середньої освіти вчителям виплачується 20% надбавка до основної заробітної плати на самоосвіту, чи відвідування курсів підвищення мовної чи професійної кваліфікації в неробочі години.
7.Заробітна плата вчителя визначається, виходячи з навантаження 18 академічних годин на тиждень. (Одна академічна година дорівнює 45 хвилин).
8.Нормальне наповнення класів учнями – 20 осіб; максимальне – 30 осіб. При чисельності в школі учнів одної степені більше тридцяти – мінімальне наповнення класів складає 15 душ.
9. Запроваджується інтернет-навчання для учнів і підвищення кваліфікації учителів.
10. Особливого значення держава надає розвиткові дошкільної освіти, як основи розвитку інтелекту і характеру людини.
35.9. Перехідні положення до розділу 9:
Після прийняття Конституції:
Мережа поліклінік реорганізовується в Державну медичну страхову компанію, які на першому етапі продовжують працювати в традиційному режимі, крім того, організуються нові відділи:
Профілактичний відділ:
– започатковує і здійснює обов’язкові профілактичні огляди за ознакою виробництв і професій, також за місцем проживання своїх клієнтів;
– збирає персоніфіковану статистику про стан здоров’я, планує періодичність і об’єми профілактичних оглядів своїх клієнтів;
– здійснює атестацію робочих місць шкідливих і небезпечних виробництв;
– спрямовує роботу санітарно-епідемічної служби;
Контрольно-діагностичний відділ:
– здійснює діагностику хвороб, обирає лікувальний заклад стаціонарного лікування і лікаря в ньому, забезпечує клієнта лікувальними засобами, контролює процес лікування, визначає ефективність лікування на час його завершення.
Центральний науково-адміністративний відділ:
– створює функціональну структуру Державної медичної страхової компанії (МСК) та типову функціональну структуру її територіальних відділень;
– розробляє типові договори МСК з стаціонарними лікувальними закладами (центрами, інститутами, санаторіями і т.д.) будь-яких форм власності на умовах оплати лікування двома платежами – оплатою за лікування і доплатою за успішність лікування;
– організовує мережу профільних лабораторій;
– опрацьовує медичну статистику захворювань минулих періодів та поточну для розрахунку актуаріями страхових тарифів різних видів страхових послуг;
– організовує співпрацю з фондом соціального страхування;
– розробляє проекти законів про страхову медицину, про стаціонарне та санаторно- курортне лікування, про фармацію і т д.
– приймає участь в розробці комплексної Державної програми оздоровлення нації.
35.10. Перехідні положення до розділу 17.4.1:
Типовий Статут територіальної громади приймається за основу разом з Народною Конституцією України референдумом і перші вибори органів місцевого самоврядування мають здійснюватися за Типовим Статутом.
35.11. Перехідні положення до розділу 21 та 24:
Після прийняття Конституції Вибори конституційних органів влади здійснюються в наступному порядку:
1. Обираються одночасно: Народні депутати Народної Ради України орієнтовно на 3 роки; а також Громадські депутати Територіальних громадських рад орієнтовно на 5 років; Обласних громадських рад орієнтовно на 7 років. Орієнтовні терміни відраховуються від дня виборів до останньої неділі жовтня (року закінчення повноважень кожної з них).
2. З відтермінуванням 1–3 місяці одночасно обираються: Президент України орієнтовно на 7 років; Генеральний прокурор України орієнтовно на 5 років; Уповноважений народу з прав людини, орієнтовно на 3 роки, а також Громадські судді місцевих судів загальної юрисдикції орієнтовно на 7 років. Терміни закінчення повноважень обумовлені п.35.3.2 повинні збігтися з датою закінчення однойменних термінів п.35.3.1.
3. Надалі вибори здійснюються відповідно до норм Констант 18.4 та 21.1.
4. Перші і другі чергові вибори Президента України мають здійснюватися всенародним голосуванням, а треті і подальші вибори – у відповідності з вимогами Розділу 21 та К.24.5.
35.12. Перехідні положення до розділу 25:
Президент України після набуття чинності Конституцією України протягом перших 6 років перехідного періоду має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем’єр-міністра України укази з питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Народної Ради України.
Такий указ Президента України діє до набрання чинності законом, прийнятим Народною Радою України з цих питань.
35.13. Перехідні положення до розділу 26:
Після прийняття Конституції:
1. Податки, рентні платежі, та платежі з інших джерел наповнення бюджетів усіх рівнів здійснюються у відповідності до вимог Народної Конституції України.
2.На підставі щомісячної звітності до Кабінету міністрів про наповнення бюджетів усіх рівнів, утворена на перехідний період Державна економічна рада в ручному режимі здійснює збалансування бюджетів усіх рівнів через обов’язкові міжбюджетні інвестиції програм розвитку держави і місцевих громад і одночасно виробляє стабільні механізми збалансування інтересів розвитку держави і місцевих громад.
3.На підставі набутого досвіду Держекономрада готує замовлення на розробку проектів законів, постанов Кабінету міністрів та проектів необхідних підзаконних актів.
4.Правове забезпечення цього процесу своїми Указами здійснює Президент України.
35.14. Президент України, після набуття чинності Народною Конституцією України протягом перших 2 років перехідного періоду має право видавати схвалені Народною Радою України і скріплені підписом Голови Народної Ради укази про перехідні положення до тих розділів Конституції, які не можуть бути введені в дію з набуттям чинності Конституцією. Такі перехідні положення можуть мати термін дії до 2х років.